ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИрідко. - Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.

СВІ́ДЧИТИпро що (бути, служити доказом чого-небудь), ПІДТВЕ́РДЖУВАТИщо,ДЕМОНСТРУВА́ТИщо,УКА́ЗУВАТИ[ВКА́ЗУВАТИ]на що,ГОВОРИ́ТИ про що,ЗАСВІ́ДЧУВАТИ що, про що, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, ПОКА́ЗУВАТИщо,ЯСУВАТИ заст., поет., ПРИСВІ́ДЧУВАТИдіал. - Док.: посві́дчити, підтве́рдити, продемонструва́ти, указа́ти[вказа́ти], засві́дчити, показа́ти, присві́дчити. Вагання, що відбивалося на її обличчі, свідчило про важку внутрішню боротьбу (Ірина Вільде); Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (О. Донченко); Все це говорило про наближення шторму; Про се краще всього ясують Ваші талановиті праці (Панас Мирний).