-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив сві́дчити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   сві́дчмо, сві́дчімо
2 особа свідч, сві́дчи сві́дчте, сві́дчіть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа сві́дчитиму сві́дчитимемо, сві́дчитимем
2 особа сві́дчитимеш сві́дчитимете
3 особа сві́дчитиме сві́дчитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа сві́дчу сві́дчимо, сві́дчим
2 особа сві́дчиш сві́дчите
3 особа сві́дчить сві́дчать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
сві́дчачи*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. сві́дчив сві́дчили
жін. р. сві́дчила
сер. р. сві́дчило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
сві́дчивши

Словник синонімів

ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИрідко. - Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.
СВІ́ДЧИТИпро що (бути, служити доказом чого-небудь), ПІДТВЕ́РДЖУВАТИщо,ДЕМОНСТРУВА́ТИщо,УКА́ЗУВАТИ[ВКА́ЗУВАТИ]на що,ГОВОРИ́ТИ про що,ЗАСВІ́ДЧУВАТИ що, про що, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, ПОКА́ЗУВАТИщо,ЯСУВАТИ заст., поет., ПРИСВІ́ДЧУВАТИдіал. - Док.: посві́дчити, підтве́рдити, продемонструва́ти, указа́ти[вказа́ти], засві́дчити, показа́ти, присві́дчити. Вагання, що відбивалося на її обличчі, свідчило про важку внутрішню боротьбу (Ірина Вільде); Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (О. Донченко); Все це говорило про наближення шторму; Про се краще всього ясують Ваші талановиті праці (Панас Мирний).