НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо),УМИ́СНИЙ[ВМИ́СНИЙ], ЗУМИ́СНИЙрідше,НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Говорити з навмисною суворістю; Коли зачулось знову ніби умисне гучне бряжчання клямкою і ключем, ..він мусив тікати до себе (О. Досвітній); Тую вмисну їдовитість зрозумів і Володимир (А. Кримський); У мистецтві, в літературі, приміром, нарочита, зумисна оригінальність породжує всякі дадаїзми, абстракціонізми і т. п. (М. Рильський); - Мені й Іванові Степановичу щось не хочеться обвинувачень у свідомому шкідництві (Ю. Шовкопляс); Коли в дверях.. з’являється дружина, він їй.. з підкресленою пошаною передає листа (М. Стельмах).