СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬрідше, ТАРТЮ́Фрідше.- Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки - святенники великі (П. Колесник); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в Київську лавру (В. Собко); О, кождий тихий усміх Фарисея для мене гірш од скорпіона злого (Леся Українка); - Світ ся валить, любенькі, - ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (П. Козланюк); [Галіма:] Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (В. Самійленко). - Пор. лицемі́р.