святочний 1 значення

-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний свято́чний свято́чна свято́чне свято́чні
родовий свято́чного свято́чної свято́чного свято́чних
давальний свято́чному свято́чній свято́чному свято́чним
знахідний свято́чний, свято́чного свято́чну свято́чне свято́чні, свято́чних
орудний свято́чним свято́чною свято́чним свято́чними
місцевий на/у свято́чному, свято́чнім на/у свято́чній на/у свято́чному, свято́чнім на/у свято́чних

Словник синонімів

ОША́ТНИЙ (про вбрання, одяг тощо - гарний, оздоблений), НАРЯ́ДНИЙ, СТРІ́ЙНИЙрозм.;ВИХІДНИ́Й, НЕДІ́ЛЬНИЙ, СВЯТКО́ВИЙ, СВЯТО́ЧНИЙрідше,СВЯТНИ́Йрозм.,ПРАЗНИКО́ВИЙрозм.,СВЯТЕ́ШНИЙдіал. (призначений для одягання у вихідні, святкові дні, для виходу в театр, гості та ін.);ПАРА́ДНИЙ, ПАРАДО́ВИЙ (про форму, мундир; розм. - взагалі про одяг). Входить Інга. Вона в ошатній сукні з затканого сріблом шовку (І. Кочерга); Мама теж одягається красиво, тільки не в карнавальне, а в нарядне своє плаття (О. Іваненко); У столовій.. сиділа пані поважного віку ..у стрійному чорному кружевному чепці (Олена Пчілка); Вона наділа спідницю і вихідну білу кофточку (І. Муратов); Назустріч - пов’язане терновими недільними хустками чимале жіноче товариство (Я. Качура); Білобороді аксакали робили нові і лагодили старі святкові сідла (З. Тулуб); Дівчина йшла в святній одежі (М. Коцюбинський); На хурах везли.. оксамитове та шовкове празникове убрання (І. Нечуй-Левицький).
РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ[ВТІ́ШНИЙ] (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення); УТІ́ШЛИВИЙ[ВТІ́ШЛИВИЙ] (який приносить утіху, радість); ВІДРА́ДНИЙ (який несе відраду, радість); БЛАГОВІ́СНИЙ (який несе добрі вісті); СВІ́ТЛИЙ, ПРОСВІ́ТЛЕНИЙ, ПРОСВІТЛІ́ЛИЙ, ПРОСВІ́ТЛИЙ, ПРОЯ́СНЕНИЙ, СЯ́ЮЧИЙ, СЯЙЛИ́ВИЙ, ОСЯЙНИ́Й, ПРОМЕНИ́СТИЙ (сповнений радості, задоволення); РОЖЕ́ВИЙ, РА́ЙДУЖНИЙ (про настрій, плани, мрії тощо); СВЯТКО́ВИЙ, СВЯТО́ЧНИЙ, СО́НЯЧНИЙ, СОНЦЕСЯ́ЙНИЙпоет. (наповнений радістю, який виражає радість). Глущак стоїть серед гостей трохи сумний від пізнання і радісний одночасно (О. Довженко); Пісня ллється в радісному гулі (В. Сосюра); Зраділий хлопчик щодуху побіг у степ, де його давно виглядав Євмен (І. Цюпа); Хотілося сказати дружині щось утішне (І. Кириленко); Сад тихо шелестів листям, наче шепотів йому щось утішливе (З. Тулуб); Відрадне почуття проймало Зінька (К. Гордієнко); Увесь світ став прислухатися до його [Т. Шевченка] мови, а на Вкраїні вірші його приймали як благовісне, пророче слово (Панас Мирний); Померкли на мить юні, світлі його марення (О. Гончар); Обличчя матері стало на диво просвітленим, ясним (В. Собко); Вона якийсь час дивилася мовчки на просвітлілі обличчя юнаків (П. Колесник); Марина дослухала пісню... знову попрямувала додому, тиха й прояснена, немов знайшла собі порадницю і поділилася з нею бідою (З. Мороз); Сяючими очима дивився юнак на Віру Павлівну (Г. Хоткевич); У погляді сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (О. Гончар); На порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна Мар’яна (М. Стельмах); Нехай зимою злючою Вона [земля] спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні, Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай, - То й долі променистої Зазнає рідний край (М. Вороний); Сповнений рожевих надій і блискучих планів, повернувся Чорбаряну додому (М. Чабанівський); Стара мати була переповнена райдужними надіями про майбутнє сина (Я. Качура); Незважаючи на невдачу, настрій у всіх був бадьорий і святковий (Л. Дмитерко); Щось раптом заскреботіло на серці.. і святочний настрій цього вечора увірвався (Л. Яновська); Ти одна стоїш передо мною В білім платті, з сонячним чолом (Т. Масенко); Вона не мала сили відірвати від його сонцесяйного погляду своїх очей (Ю. Збанацький). - Пор. 1. весе́лий.