-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | святота́тець | святота́тці |
| родовий | святота́тця | святота́тців |
| давальний | святота́тцеві, святота́тцю | святота́тцям |
| знахідний | святота́тця | святота́тців |
| орудний | святота́тцем | святота́тцями |
| місцевий | на/у святота́тцеві, святота́тці, святота́тцю | на/у святота́тцях |
| кличний | святота́тцю | святота́тці |
Словник синонімів
БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ перев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬ книжн. рідше, СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідко. Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти... (В. Швець); - Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (П. Загребельний).
СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИК заст., СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше.