-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний святота́тець святота́тці
родовий святота́тця святота́тців
давальний святота́тцеві, святота́тцю святота́тцям
знахідний святота́тця святота́тців
орудний святота́тцем святота́тцями
місцевий на/у святота́тцеві, святота́тці, святота́тцю на/у святота́тцях
кличний святота́тцю святота́тці

Словник синонімів

БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬперев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬкнижн. рідше,СВЯТОКРА́ДЕЦЬрідко.Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти... (В. Швець); - Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (П. Загребельний).
СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИКзаст.,СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше.