святокрадець 1 значення

-1-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний святокра́дець святокра́дці
родовий святокра́дця святокра́дців
давальний святокра́дцеві, святокра́дцю святокра́дцям
знахідний святокра́дця святокра́дців
орудний святокра́дцем святокра́дцями
місцевий на/у святокра́дцеві, святокра́дці, святокра́дцю на/у святокра́дцях
кличний святокра́дцю святокра́дці

Словник синонімів

БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬперев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬкнижн. рідше,СВЯТОКРА́ДЕЦЬрідко.Пропонував один блюзнір до інституту мене без іспитів прийняти... (В. Швець); - Генрик Дулькевич ніколи не був осквернителем чужих могил і домашніх пантеонів (П. Загребельний).
СВЯТОТА́ТЕЦЬ (той, хто ображає церковну святиню), БОГОХУ́ЛЬНИКзаст.,СВЯТОКРА́ДЕЦЬ рідше.