го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх [них] у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).

обміня́ти (обміни́ти) хліб [святи́й], етн. Дати або дістати згоду на шлюб; домовитися про одруження. А Терешко з Мотрею Запотічною хліб святий уже обміняли, й мало бути весілля (М. Грушевський); Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний); Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був й похвалив молодого Остапа, а хліба таки й не обмінив (А. Головко).

обміня́ти (обміни́ти) хліб [святи́й], етн. Дати або дістати згоду на шлюб; домовитися про одруження. А Терешко з Мотрею Запотічною хліб святий уже обміняли, й мало бути весілля (М. Грушевський); Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний); Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був й похвалив молодого Остапа, а хліба таки й не обмінив (А. Головко).

попира́ти все святе́. Бути незадоволеним усім, лаяти всіх і все, що є дорогим для кого-неубдь, шанованим кимсь і т. ін. — Що ти кажеш? Боже мій! Ти попираєш усе святе: ми так жили два роки… Ах, Боже мій! Зою, мені темніє в очах (М. Хвильовий).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

святе́ ді́ло. 1. Найкраще. — В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити. Святе діло наші січові коряки (П. Куліш); [Маруся:] Хто його вигадав — спати влітку в хаті. Святе діло — в садочку, та й під вишеньками (С. Васильченко); — Нудьга .. Ненавиджу оці оборони! Копай і копай без кінця. Святе діло наступ (О. Гончар).

2. Благородна, добра справа. — Не турбуйтесь,— сказав він.— Все буде добре.— А я й не турбуюсь .. За святе діло й умерти легко… (О. Гончар).

3. Добре, прекрасно. — Ось гляньте, які молодці! На Січ їх скоро пошлю!..— Святе діло (О. Довженко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

святи́й [його́] зна́є. Невідомо; ніхто не знає. Отаке-то на сім світі Роблять людям люде [люди]! Того в’яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить… А за віщо? Святий знає (Т. Шевченко); Став і насеред церкви — стою. Постояв трохи — дрімається, далі все дужче та дужче. Святий його знає, чого воно так мені (А. Тесленко).

святи́й [його́] зна́є. Невідомо; ніхто не знає. Отаке-то на сім світі Роблять людям люде [люди]! Того в’яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить… А за віщо? Святий знає (Т. Шевченко); Став і насеред церкви — стою. Постояв трохи — дрімається, далі все дужче та дужче. Святий його знає, чого воно так мені (А. Тесленко).

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) [його́] розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка).

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) [його́] розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка).

святи́й та бо́жий, ірон. Удавано тихий та добрий; нещирий, лукавий. — Залічивши себе до бабів, Явдоха в свято або в неділю і за холодну воду не візьметься: така б то вона свята та божа (О. Кониський); Він переморгується із братом: морг — і знову хреститься… “Ах ти ж, — думаю,— гад, он який ти святий та божий!”.. (Григорій Тютюнник); Дарма, що темпераменту їй [Тетяні Ничипорівні] бракувало, замах на родинне — родинне! — життя її оскаженив.— Ах, подлянка! — скрикнула вона.— А перед людьми яке святе та боже! (В. Підмогильний).

заклина́ти Бо́гом (усі́м святи́м на сві́ті). Пристрасно переконувати, уклінно просити, благати. — Богом Вас заклинаю! Збережіть ці скарби духу народного [вилучену з бібліотек літературу] для нащадків (З журналу); — Отаке моє щастя, Христе! Заклинаю усім святим на світі: будеш іти заміж — не йди за крамаря, не йди за городянина (Панас Мирний).

хоч святи́х вино́сь [із ха́ти]. Неможливо витерпіти, витримати щось. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть [хоч] винось святих (І. Котляревський); Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах); — Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).

хоч святи́х вино́сь [із ха́ти]. Неможливо витерпіти, витримати щось. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть [хоч] винось святих (І. Котляревський); Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах); — Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).