-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний святи́й свята́ святе́ святі́
родовий свято́го свято́ї свято́го святи́х
давальний свято́му святі́й свято́му святи́м
знахідний святи́й, свято́го святу́ святе́ святі́, святи́х
орудний святи́м свято́ю святи́м святи́ми
місцевий на/у свято́му, святі́м на/у святі́й на/у свято́му, святі́м на/у святи́х

Словник синонімів

ВИСО́КИЙ (спрямований на здійснення величної мети), БЛАГОРО́ДНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ, СВЯТИ́Й, СВЯЩЕ́ННИЙ. Смерть його [Мічуріна] відгукнулась у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Довженко); Павло Грабовський є одним із тих кращих представників демократичної інтелігенції, які в умовах царського ладу гинули за благородні, високі ідеї, йшли на каторгу, на заслання (з підручника); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (П. Воронько); [Лицар (з найнижчого уступу скелі):] Святий цей запал, а проте даремний (Леся Українка); Привіт Болгарії, що пута вікові В священній боротьбі розбила вщент, навіки (М. Рильський).
ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙрідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙпідсил., СВЯЩЕ́ННИЙпідсил., СВЯТИ́Йпідсил.Хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Кожен бачив.. молодую молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши таки дощенту усе дороге та любе (Марко Вовчок); Тут, надворі, я зараз почувався вільніше, мене ніщо не сковувало, я був наодинці з собою, й менібула рідна й дорога моя воля (Є. Гуцало); Перечитуючи знову заповітний лист, вона ніби торкнулась серцем джерела, яке виповнило його по вінце дивним почуттям (Н. Рибак); - Кожда громада має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами (І. Франко); Тася заздрила подругам, знайомим, усім людям, для яких слово "мати" було священним (Л. Дмитерко); Є хіба святіше слово - мати? Чи людина, що рідніш бува? (Я. Шпорта).
НЕВИ́ННИЙ (про людину, а також із сл. душа, серце і т. ін. - який не має за собою аморальних учинків, помислів), ЧИ́СТИЙ, НЕПОРО́ЧНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, НЕГРІ́ШНИЙрідше,СВЯТИ́Йпідсил.,БЕЗГРІХО́ВНИЙзаст.,ПРЕНЕПОРО́ЧНИЙзаст., поет. підсил.,ПРЕЧИ́СТИЙзаст., поет. підсил.;НЕЗІПСО́ВАНИЙ, НЕЗІПСУ́ТИЙрозм. (який не піддався поганим впливам); ЦНОТЛИ́ВИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (перев. про дітей, молодих людей та жінок). Не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, - моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (М. Коцюбинський); [Роман:] Я мушу розказати Хведоні все, все... Нехай вона своєю чистою душею зважить і зміркує! Вона непорочна, як дитя (М. Кропивницький); Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученьками силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Панас Мирний); Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! (Т. Шевченко); На Прокопа як зверху подивиться - Кругом святий! (Л. Боровиковський); Він уже не сам на світі, йому довірилася ця чиста й незіпсована душа (П. Загребельний); На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (І. Ле). - Пор. 1. че́сний.
СВЯТИ́Й (який, за християнською релігією, провів життя в служінні Богові), ПРЕСВЯТИ́Йпідсил., ТРИСВЯТИ́Й підсил.,ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст. (який не зробив нічого супроти релігійної моралі). - Прочитай мені.. про святу Варвару (І. Нечуй-Левицький); Все шепоче [тітка]: - Пресвята Богородице, велика помошнице! Святий Миколо-угоднику, скорий помошнику. Святії апостоли, станьте на помочі (Г.Хоткевич); - Чому ж поліція не захищає праведних християн? (Ю. Бедзик); (Двоє молодих християн наближаються до Руфіна і вклоняються) [1-ий:] Благослови нас, брате преподобний (Леся Українка).
СВЯТИ́Йім.,ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬрідше;ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). - Що ж воно там пишеться?.. - Пишеться, як святих мучили за християнську віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях (І. Нечуй-Левицький); В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (О. Донченко); - Тепер я й сам не відаю, куди належу: чи до грішних, а чи до праведних (М. Ю. Тарновський); Постав хіба свічку перед Серафимом-угодником (А. Тесленко).

Словник фразеологізмів

го́лий, як бу́бон (як туре́цький святи́й). Дуже бідний. — З діда-прадіда був я голий, як бубон. Польової землі ані геть не мав і не маю (Є. Кротевич); — Чи гаразд у їх [них] у господі? — Де там! такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок); Всміхнулася Килина ..— Хлопець, правда, гарний, Микола Гармаш зветься, з сусіднього хутора, так горенько ж — голий, як турецький святий, а мені треба і гарного, і багатого (М. Лазорський).

обміня́ти (обміни́ти) хліб [святи́й], етн. Дати або дістати згоду на шлюб; домовитися про одруження. А Терешко з Мотрею Запотічною хліб святий уже обміняли, й мало бути весілля (М. Грушевський); Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний); Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був й похвалив молодого Остапа, а хліба таки й не обмінив (А. Головко).

обміня́ти (обміни́ти) хліб [святи́й], етн. Дати або дістати згоду на шлюб; домовитися про одруження. А Терешко з Мотрею Запотічною хліб святий уже обміняли, й мало бути весілля (М. Грушевський); Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли (Панас Мирний); Євмен Скоряк дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був й похвалив молодого Остапа, а хліба таки й не обмінив (А. Головко).

попира́ти все святе́. Бути незадоволеним усім, лаяти всіх і все, що є дорогим для кого-неубдь, шанованим кимсь і т. ін. — Що ти кажеш? Боже мій! Ти попираєш усе святе: ми так жили два роки… Ах, Боже мій! Зою, мені темніє в очах (М. Хвильовий).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

святе́ ді́ло. 1. Найкраще. — В вас такі нікчемні кубки, що ні в віщо гаразд і налити. Святе діло наші січові коряки (П. Куліш); [Маруся:] Хто його вигадав — спати влітку в хаті. Святе діло — в садочку, та й під вишеньками (С. Васильченко); — Нудьга .. Ненавиджу оці оборони! Копай і копай без кінця. Святе діло наступ (О. Гончар).

2. Благородна, добра справа. — Не турбуйтесь,— сказав він.— Все буде добре.— А я й не турбуюсь .. За святе діло й умерти легко… (О. Гончар).

3. Добре, прекрасно. — Ось гляньте, які молодці! На Січ їх скоро пошлю!..— Святе діло (О. Довженко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

свята́я (свята́, святе́) святи́х чого і без додатка, книжн. 1. Що-небудь найдорожче, найзаповітніше. Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодійських рук (О. Довженко); — Якщо так станеться, то нам нічого іншого не залишається, як обороняти свою землю — це святая святих! (Р. Іваничук); Влазили до святого святих людини з брудом, злом, руїною... (У. Самчук).

2. Щось неприступне для непосвячених. Святая святих людського організму — серце — стало підвладним мудрим рукам лікаря (З журналу).

3. Місце, доступне, відкрите для небагатьох. Був червень 1986 року, коли я прийшов сюди, у свята святих — пожежну частину Чорнобиля, яка стала центром усієї протипожежної роботи в Зоні (Ю. Щербак); Кілька років ганяєш вагонетку, і аж після того візьмуть тебе на горно, тобто до печі, до святої святих (О. Гончар.); У нього ключі від зерносховища, де святе святих — насіннєвий фонд (З газети); А от і знамените передвір’я до святого святих — приймальна зала пана президента Об’єднаного Банку (В. Винниченко).

святи́й [його́] зна́є. Невідомо; ніхто не знає. Отаке-то на сім світі Роблять людям люде [люди]! Того в’яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить… А за віщо? Святий знає (Т. Шевченко); Став і насеред церкви — стою. Постояв трохи — дрімається, далі все дужче та дужче. Святий його знає, чого воно так мені (А. Тесленко).

святи́й [його́] зна́є. Невідомо; ніхто не знає. Отаке-то на сім світі Роблять людям люде [люди]! Того в’яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить… А за віщо? Святий знає (Т. Шевченко); Став і насеред церкви — стою. Постояв трохи — дрімається, далі все дужче та дужче. Святий його знає, чого воно так мені (А. Тесленко).

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) [його́] розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка).

Госпо́дь (хто, святи́й і т. ін.) [його́] розбере́ що і без додатка. Ніхто не знає, не можна зрозуміти чого-небудь; невідомо, незрозуміло. Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Господь розбере, що воно там робиться (З газети); А врешті, хто його розбере тепер, куди ми посуваємось, коли більшість наших людей і сама того не знає, а так якось бреде навмання (Леся Українка).

святи́й та бо́жий, ірон. Удавано тихий та добрий; нещирий, лукавий. — Залічивши себе до бабів, Явдоха в свято або в неділю і за холодну воду не візьметься: така б то вона свята та божа (О. Кониський); Він переморгується із братом: морг — і знову хреститься… “Ах ти ж, — думаю,— гад, он який ти святий та божий!”.. (Григорій Тютюнник); Дарма, що темпераменту їй [Тетяні Ничипорівні] бракувало, замах на родинне — родинне! — життя її оскаженив.— Ах, подлянка! — скрикнула вона.— А перед людьми яке святе та боже! (В. Підмогильний).

заклина́ти Бо́гом (усі́м святи́м на сві́ті). Пристрасно переконувати, уклінно просити, благати. — Богом Вас заклинаю! Збережіть ці скарби духу народного [вилучену з бібліотек літературу] для нащадків (З журналу); — Отаке моє щастя, Христе! Заклинаю усім святим на світі: будеш іти заміж — не йди за крамаря, не йди за городянина (Панас Мирний).

хоч святи́х вино́сь [із ха́ти]. Неможливо витерпіти, витримати щось. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть [хоч] винось святих (І. Котляревський); Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах); — Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).

хоч святи́х вино́сь [із ха́ти]. Неможливо витерпіти, витримати щось. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть [хоч] винось святих (І. Котляревський); Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах); — Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).