-1-
іменник чоловічого роду
(населений пункт в Україні)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Святе́ць  
родовий Святця́  
давальний Святцю́, Святце́ві  
знахідний Святе́ць  
орудний Святце́м  
місцевий на/у Святці́, Святцю́  
кличний Святцю́*  
відмінок однина множина
називний святе́ць святці́
родовий святця́ святці́в
давальний святце́ві, святцю́ святця́м
знахідний святця́ святці́в
орудний святце́м святця́ми
місцевий на/у святце́ві, святці́, святцю́ на/у святця́х
кличний святцю́ святці́

Словник синонімів

ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬзаст.Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд. Божниці димні Від пахощів: здійнявши руки, Святці співають вдячнії гімни своєму божищу Ваалу (Леся Українка).
СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬрідше, ТАРТЮ́Фрідше.- Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки - святенники великі (П. Колесник); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в Київську лавру (В. Собко); О, кождий тихий усміх Фарисея для мене гірш од скорпіона злого (Леся Українка); - Світ ся валить, любенькі, - ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (П. Козланюк); [Галіма:] Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (В. Самійленко). - Пор. лицемі́р.
СВЯТИ́Йім.,ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬрідше;ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). - Що ж воно там пишеться?.. - Пишеться, як святих мучили за християнську віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях (І. Нечуй-Левицький); В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (О. Донченко); - Тепер я й сам не відаю, куди належу: чи до грішних, а чи до праведних (М. Ю. Тарновський); Постав хіба свічку перед Серафимом-угодником (А. Тесленко).
-2-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Святе́ць  
родовий Святця́  
давальний Святцю́, Святце́ві  
знахідний Святе́ць  
орудний Святце́м  
місцевий на/у Святці́, Святцю́  
кличний Святцю́*  
відмінок однина множина
називний святе́ць святці́
родовий святця́ святці́в
давальний святце́ві, святцю́ святця́м
знахідний святця́ святці́в
орудний святце́м святця́ми
місцевий на/у святце́ві, святці́, святцю́ на/у святця́х
кличний святцю́ святці́

Словник синонімів

ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬзаст.Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд. Божниці димні Від пахощів: здійнявши руки, Святці співають вдячнії гімни своєму божищу Ваалу (Леся Українка).
СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬрідше, ТАРТЮ́Фрідше.- Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки - святенники великі (П. Колесник); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в Київську лавру (В. Собко); О, кождий тихий усміх Фарисея для мене гірш од скорпіона злого (Леся Українка); - Світ ся валить, любенькі, - ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (П. Козланюк); [Галіма:] Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (В. Самійленко). - Пор. лицемі́р.
СВЯТИ́Йім.,ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬрідше;ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). - Що ж воно там пишеться?.. - Пишеться, як святих мучили за християнську віру, як преподобні жили в пустині, в лісах, пущах, нетрях (І. Нечуй-Левицький); В одному кутку картини був і рай. Праведники зривали тут з дерев золоті яблука (О. Донченко); - Тепер я й сам не відаю, куди належу: чи до грішних, а чи до праведних (М. Ю. Тарновський); Постав хіба свічку перед Серафимом-угодником (А. Тесленко).