ОРИГІНА́ЛЬНИЙ (створений самостійно, без наслідування відомих зразків); СВОЄРІ́ДНИЙ, НЕШАБЛО́ННИЙ, НЕШАБЛО́НОВИЙ, НЕСТАНДА́РТНИЙ (який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю); НЕТРАФАРЕ́ТНИЙ, НЕЗАТЕ́РТИЙ, СВІ́ЖИЙ (про мову, думки тощо); СМІ́ЛИ́ВИЙ, СМІ́ЛИЙ (про проект, задум і т. ін.). У селах ми скуповували і приймали в дар для музею рідкісні килими, рушники з оригінальними орнаментами (І. Шаповал); І в темах балад, і в їх композиції, і в засобах розкриття характерів героїв є багато новаторського, своєрідного, притаманного лише цьому поетові [А. Малишкові] (з посібника); Се ж були перші нешаблонові й неофіціальні слова чоловіка, дійсно зацікавленого літературою (І. Франко); Часто звертається він [І. Вирган] до народних джерел, підбирає слова незатерті, свіжі (з журналу); Свіжа рима; Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів (М. Коцюбинський).

САМОБУ́ТНІЙ (який відзначається такими властивостями, що характерні тільки для нього), ОРИГІНА́ЛЬНИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ. Самобутній талант; Звичайно, Маруся - натура глибока, оригінальна і самобутня (Ф. Бурлака); Я у свій час з головою пірнув у Гуцульщину, яка мене захопила. Який оригінальний край, який незвичайний казковий народ (М. Коцюбинський).

ХАРАКТЕ́РНИЙ (який становить відмітну особливість певної особи, певного предмета, явища і т. ін.), СПЕЦИФІ́ЧНИЙ, ОСОБЛИ́ВИЙ, СВОЄРІ́ДНИЙ, ХАРАКТЕРОЛОГІ́ЧНИЙ. Десь ляснув характерний звук курка з гвинтівки (І. Ле); В довгому коридорі стояв специфічний запах ліків (О. Донченко); Особливий смак грибів; Амфора має своєрідну форму; Характерологічні прикмети стилю.