РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого - той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́розм.,РОДИ́НАрозм., РОДА́Крозм.,БЛИЗЬКИ́Йрозм.,КРЕ́ВНИЙрозм.,КРЕВНЯ́Кдіал., СВОЯ́Крозм.У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Він мені й родич далекий (Марко Вовчок); Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня (І. Котляревський); І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко); От недалечко живе Кіндрат. Ще трохи мій і родак (О. Ковінька); Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (І. Франко); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (М. Рильський); Тут у мене повно кревняків (Лесь Мартович).

ШУ́РИН (брат дружини), СВОЯ́Крідше, ШУРЯ́Крозм., ШВА́ҐЕРдіал.Не єсть ти мій чоловік - Великий розбійничок: Убив брата мойого, Ще й шурина свойого (пісня); Якось у суботу до хазяйки прийшли гості - свояки, брати хазяйчині з товаришами (О. Іваненко); Радзивілл майже з ненавистю глянув на свого шуряка (І. Ле); Жона сказала: - Тут є мій брат! - Та де мій шваґер, покажи його швидко! (казка).