СІ́РИЙ (колір, середній між білим і чорним), ПОПЕЛЯ́СТИЙ, ПО́ПІЛЬНИЙ, ПОПЕЛЬНА́СТИЙрідше, ПОПЕЛА́СТИЙрідше, ДИМЧА́СТИЙ, ДИ́МНИЙ, ША́РОВИЙдіал., ША́РИЙдіал.; ПОСІРІ́ЛИЙ (який став сірим); СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, КРИ́ЦЕВИЙ (світло-сірий зі сріблястим полиском); СВИНЦЕ́ВИЙ (темно-сірий, кольору свинцю); ШПАКУВА́ТИЙ, МИША́СТИЙ (перев. про масть коня - темно-сірий); ЧА́ЛИЙ, ДЕРЕШУВА́ТИЙдіал. (про коня - сірий з коричнюватим відтінком). Коло їх [коней] сіріють.. череди сірих степових волів (І. Нечуй-Левицький); Кіт попелястий об ноги терся (О. Іваненко); І димним цвітом жито Цвіте на місці тім (А. Малишко); Козаки з прихованим недовір’ям дивилися на огрядного пана з сталевими, пукатими очима (З. Тулуб); Видно постаті військових і між ними стирчить стрижена голова Яцуби в сталевій своїй сивині (О. Гончар); Очі блиснули холодним крицевим блиском (О. Донченко); По небу блукали свинцеві хмари, провіщаючи грозу (М. Чабанівський); Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом (М. Коцюбинський); Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (О. Гончар).