БІЙ (бойові дії ворожих військ або їх окремих підрозділів та техніки), ПОБІ́Йзаст.,ПОТРЕ́БАзаст.,СВА́РИмн., заст.;СУ́ТИЧКА, ЗІ́ТКНЕННЯ, СПО́ТИЧКАрозм. (невеликий короткочасний бій). Одного разу прочитали опис повітряного бою трьох наших винищувачів з десятьма "месерами" (Ю. Яновський); Січ же, матінка рідненька, Ще тоді була маненька: Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах з бузувіром (І. Манжура); В роки війни він був у партизанах, і в одній сутичці його поранили в ногу (Л. Смілянський). - Пор. 1. би́тва.

ВІЙНА́ (організована збройна боротьба між державами, племенами, суспільними класами тощо), РО́ЗМИРрідше, ВОЄ́ННІ ДІ́Їмн., СВА́РИмн. заст., БРАНЬпоет., заст.Велика Вітчизняна війна; 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон.. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (С. Добровольський); Затишшя у воєнних діях; Січ.. Ще тоді була маленька. Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах з бузувіром (І. Манжура); - Чи мир нам везете, чи брань? (І. Котляревський).

РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ[ЧВА́РА], СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХАзаст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІДрозм.,РОЗРА́ДАрозм.,РОЗЛА́ДДЯрозм. (відсутність єдності, узгодження дій, думок, згоди між кимсь); МІЖУСО́БИЦЯ, УСО́БИЦЯ (перев. у феодальному суспільстві). Настане - вірю я - година: Загине розбрат на землі (П. Грабовський); Розказали кобзарі нам Про війни і чвари (Т. Шевченко); [Гелен:] Як дізнаються про те ахейці, що елліна убито без вини, то знову можуть розпочати чвару на довгі роки (Леся Українка); Незгода між.. інтелігенцією Галичини, той фанатизм, з яким ведуться між її партіями свари, не може не пошкодити поступу народу руського у Галичині (М. Драгоманов); Краще солом’яна згода, як золота звада (прислів’я); Під такий розрух у землі руській, на Вкраїні, надвинулась із далеких абийських степів орда татарська (П. Куліш); Головнії два ватажки Половецького народу Розійшлися в своїх планах І зчинили злу незгоду (І. Франко); На захист князів Острозьких примчав [Вишневецький], як на свято. То більше, що з реєстровцями Косинського мав свої незлагоди (І. Ле); У папері було написано, що Зінько баламутний чоловік, що він чинить у громаді всякий нелад, підбурює молодих повставати проти статечних людей і раз у раз бунтує народ (Б. Грінченко); - Вороги знатнії Предовгий час Сіяли братнії Розлади в нас.., Щоб молодечую Згоду зірвать (І. Франко); Збирається в місті за радою рада, Та згоди немає, панує розрада (Леся Українка); А князі про те не дбали, Самі між собою розладдя кували (Панас Мирний); Вже не вугликами-жаринками жевріла міжусобиця-сварка, а багаттям палала (А. Хижняк); Забув Херсонес про минулу лиху годину, ще дужче почав багатіть; і знов у йому, як бувало, усобиці яро киплять, роздирають громадське життя Херсонеса (Дніпрова Чайка).

СВА́РКА (гостра розмова, що супроводжується докорами, образами), СВА́РАперев. мн., ЛА́ЙКА, КОЛОТНЕ́ЧА, РОЗРА́ДА, СУ́ТИЧКА, БАТА́ЛІЯірон.,СВАРНЯ́розм.,ГРИЗНЯ́розм.ГРИЗОТНЯ́розм. рідше, ГРИЗО́ТАрозм. рідше, КРИКрозм., ЗА́КОЛОТрозм. рідше, ЗМАГА́ННЯрозм. рідше, ЗА́ЧІПКАрідше,КАЛАМУ́Трідше, ЗВА́ДАзаст., СВАРдіал., ПО́СВАРКАдіал.,ЗВЯ́ГАдіал.,ЗМА́ЖКАдіал., ДРА́ЧАдіал., ФУК діал;ПЕРЕПА́ЛКАрозм., ПІКІ́РУВАННЯрозм.,ПІКІРО́ВКАрозм.,ПЕРЕСВА́РКАдіал., ПЕРЕСВА́Рдіал., ПЕРЕДИ́РКАдіал.,ПЕРЕДРА́ЧКАдіал. (взаємне ображання гострими або лайливими словами). Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Днедавня свара!.. Час її забути (М. Зеров); - Мені усі ви рівні; я в ваші чвари та свари не мішаюсь (П. Куліш); Іноді доходило до гострих сутичок між матір’ю і дочкою (А. Хижняк); З тобою недолі нас кревно з’єднали - Не буде між нами розради (М. Старицький); - А в нас, вуйно, ввечері така була сварня у хаті (П. Козланюк); Після трьох днів гризні допіру Іван Федотович помирився з жінкою (С. Васильченко); І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Звичайне - гризота, сварка та бійка! Кого вони не пригнуть до землі (І. Франко); Орисі після такого домашнього заколоту зробилося погано (Григорій Тютюнник); Коло шинку кріпаків ціла юрба, позбивались у купу. Крик, гук, спірка, змагання (Панас Мирний); Свар не свайба (прислів’я); Вонищодня вагуються. Така звяга йде в дому (Ганна Барвінок); Кайдаш і Лаврін микались і собі в бабську змажку, кричали на все горло (І. Нечуй-Левицький); Данило з подивом прислухався до їхньої пересварки (М. Стельмах); Невже Цимбалу приємно підхоплювати оті колючі запитання, слухати сердиті перепалки (С. Журахович). - Пор. 1. сканда́л.