-1-
іменник жіночого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | са́рна | са́рни |
| родовий | са́рни | сарн |
| давальний | са́рні | са́рнам |
| знахідний | са́рну | са́рни, сарн |
| орудний | са́рною | са́рнами |
| місцевий | на/у са́рні | на/у са́рнах |
| кличний | са́рно | са́рни |
Словник синонімів
КОЗУ́ЛЯ [КОСУ́ЛЯ] (дика коза), СА́РНА [СЕ́РНА]. В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Цюпа); Тендітні, полохливі косулі, прекрасні, як статуетки, на мить завмерли на тлі озимини (з газети); В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Я. Щоголів); Десь з гущавини продерлась серна й ніби покотилась вздовж гори (І. Нечуй-Левицький).