-1-
іменник жіночого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний са́рна са́рни
родовий са́рни сарн
давальний са́рні са́рнам
знахідний са́рну са́рни, сарн
орудний са́рною са́рнами
місцевий на/у са́рні на/у са́рнах
кличний са́рно са́рни

Словник синонімів

КОЗУ́ЛЯ[КОСУ́ЛЯ] (дика коза), СА́РНА[СЕ́РНА]. В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Цюпа); Тендітні, полохливі косулі, прекрасні, як статуетки, на мить завмерли на тлі озимини (з газети); В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Я. Щоголів); Десь з гущавини продерлась серна й ніби покотилась вздовж гори (І. Нечуй-Левицький).