-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | санкціонува́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | санкціону́ймо |
| 2 особа | санкціону́й | санкціону́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | санкціонува́тиму | санкціонува́тимемо, санкціонува́тимем |
| 2 особа | санкціонува́тимеш | санкціонува́тимете |
| 3 особа | санкціонува́тиме | санкціонува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | санкціону́ю | санкціону́ємо, санкціону́єм |
| 2 особа | санкціону́єш | санкціону́єте |
| 3 особа | санкціону́є | санкціону́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| санкціону́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | санкціонува́в | санкціонува́ли |
| жін. р. | санкціонува́ла |
| сер. р. | санкціонува́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| санкціоно́ваний |
| Безособова форма |
| санкціоно́вано |
| Дієприслівник |
| санкціонува́вши |
Словник синонімів
ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.; ПОПУСКА́ТИ (перев. попри якісь обставини); САНКЦІОНУВА́ТИ що (перев. офіційно). - Док.: дозво́лити, допусти́ти, да́ти, да́ти пра́во, підпусти́ти, припусти́ти, позво́лити, зво́лити, призво́лити, благослови́ти, попусти́ти, санкціонува́ти. Дозволяю тобі, чоловіче, призначити кару оцьому нелюдові (А. Дімаров); Раджу Вам, як Ваш добрий приятель, не допускайте ніколи, щоби святкували Ваші ювілеї (В. Стефаник); Пані така, що й одпочити не дасть: роби та й роби! (Марко Вовчок); [Маруся:] Хто дав тобі право оживляти занедбані надії?.. (Панас Мирний); Йому подобалося, що Микита.. показує все, до чого раніш і близько не підпускав (С. Черкасенко); - Та скандалу не буде, - запевняв Шаміль, - не такий мій батько, щоб скандал припустити (Д. Бузько); В кав’ярні він вже чекає, частує, не позволяє платити (М. Коцюбинський); Панотець не зволяв нікому рушати нічого на бюрку, бо казав, що потім не може дошукатися документів (Лесь Мартович); [Халява:] Вельможного пана позволю спитати, Чи призволяєте нам починати? (М. Кропивницький); - Я піду у черниці.. - Я [батько] ніколи тебе на се не благословлю! (Марко Вовчок); [Командор:] Як прийдем до церкви, не попускайте донні Консепсьйон край королеви сісти. Теє місце належить вам (Леся Українка); - Я санкціоную звільнення громадянина Середи (Ф. Бурлака).
СХВА́ЛЮВАТИ (вважати правильними, добрими які-небудь дії, вчинки, рішення і т. ін.), ПІДТРИ́МУВАТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до чого, ПРИЙМА́ТИ що (виявляти згоду з чим-небудь); ВІТА́ТИ (вважаючи правильним що-небудь, сприймати з радістю); СПІВЧУВА́ТИ (вважаючи правильним, ставитися прихильно); БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, ЗАТВЕ́РДЖУВАТИ, САНКЦІОНУВА́ТИ (стверджувати своєю згодою); ПІДТА́КУВАТИ, ПІДДА́КУВАТИ розм., ПОТАКА́ТИ розм., ПОТА́КУВАТИ розм. (виявляти згоду з чиїми-небудь висловлюваннями або діями); ПІДСПІ́ВУВАТИ розм. (схвалювати чиї-небудь дії, звичайно негативні). - Док.: схвали́ти, підтри́мати, приєдна́тися, прийня́ти, привіта́ти, благослови́ти, затве́рдити, підта́кнути, підда́кнути. Схвалити резолюцію зборів; - Я знаю, дехто й підтримує рішення Перегуди, та чомусь ніхто з цих учнів не виступив (О. Донченко); Затверджувати висновки комісії; Підтакувати сватові; Підспівувати отаманові. - Пор. 1. пого́джуватися.