сам самісінький 1 значення

-1-
займенник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний сам-самі́сінький сама́-самі́сінька саме́-самі́сіньке самі́-самі́сінькі
родовий само́го-самі́сінького само́ї-самі́сінької само́го-самі́сінького сами́х-самі́сіньких
давальний само́му-самі́сінькому самі́й-самі́сінькій само́му-самі́сінькому сами́м-самі́сіньким
знахідний сами́й-самі́сінький, само́го-самі́сінького саму́-самі́сіньку саме́-самі́сіньке самі́-самі́сінькі, сами́х-самі́сіньких
орудний сами́м-самі́сіньким само́ю-самі́сінькою сами́м-самі́сіньким сами́ми-самі́сінькими
місцевий на/у само́му-самі́сінькому, самі́м-самі́сінькім на/у самі́й-самі́сінькій на/у само́му-самі́сінькому, самі́м-самі́сінькім на/у сами́х-самі́сіньких

Словник синонімів

БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ[САМІ́ТНИ́Й], ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Нпідсил.розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙпідсил.розм., ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙпідсил.розм. (перев. при дієсловах існування, зміни родинного стану: бути, жити, рости, стати, лишитися і т. ін.). Цими шляхами, каже брат Степан, часто проходять на південь України, до Чорного моря всякі бідаки, безрідні та босі, наймити і голота (Т. Масенко); Безсімейним фахівцям надається гуртожиток; Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хозяйство завести маленьке (Л. Глібов); То було його перше й останнє.. кохання.. Він став недовірливий до людей, похмурий і самітний (О. Донченко); У лазареті з місяць пролежав [Ігнат], а потім і не ходив більш до пана Івана, не питав про Оленку. Москалем він одиноким вік звікував, мов той дуб суховерхий (П. Куліш); Тепер ми не самі. Дружина й мати - Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко); Один я на світі без роду, і доля - Стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко); - Я сирота, - одказала Галя. - Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок); І Йосипа твого не стало. А ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! (Т. Шевченко). - Пор. 1. бездо́мний.