самотузький 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самоту́зький самоту́зька самоту́зьке самоту́зькі
родовий самоту́зького самоту́зької самоту́зького самоту́зьких
давальний самоту́зькому самоту́зькій самоту́зькому самоту́зьким
знахідний самоту́зький, самоту́зького самоту́зьку самоту́зьке самоту́зькі, самоту́зьких
орудний самоту́зьким самоту́зькою самоту́зьким самоту́зькими
місцевий на/у самоту́зькому, самоту́зькім на/у самоту́зькій на/у самоту́зькому, самоту́зькім на/у самоту́зьких