БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ[САМІ́ТНИ́Й], ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Нпідсил.розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙпідсил.розм., ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙпідсил.розм. (перев. при дієсловах існування, зміни родинного стану: бути, жити, рости, стати, лишитися і т. ін.). Цими шляхами, каже брат Степан, часто проходять на південь України, до Чорного моря всякі бідаки, безрідні та босі, наймити і голота (Т. Масенко); Безсімейним фахівцям надається гуртожиток; Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хозяйство завести маленьке (Л. Глібов); То було його перше й останнє.. кохання.. Він став недовірливий до людей, похмурий і самітний (О. Донченко); У лазареті з місяць пролежав [Ігнат], а потім і не ходив більш до пана Івана, не питав про Оленку. Москалем він одиноким вік звікував, мов той дуб суховерхий (П. Куліш); Тепер ми не самі. Дружина й мати - Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко); Один я на світі без роду, і доля - Стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко); - Я сирота, - одказала Галя. - Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок); І Йосипа твого не стало. А ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! (Т. Шевченко). - Пор. 1. бездо́мний.

ОДИ́Нприкм. (про людину - який живе, перебуває і т. ін. окремо від інших, без когось), САМ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ[САМО́ТНІЙ][САМО́ТНИЙрідше], ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙ[ОДНИ́М-ОДНІ́СІНЬКИЙ]підсил. розм.,ОДИ́Н ОДНИ́М[ОДНИМ ОДИН]підсил. розм.,ЇДЕ́Ндіал.Мені привиділось, що він стоїть на кручі Один, задумливий в серпанку сивини (М. Нагнибіда); Любив Антон Герасимович ось такі затишні години, коли.. доводиться йому самому залишатися в будці на прохідній (О. Гончар); Я вдень не одинока - з полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю (Т. Шевченко); Не зважаючи на всю трагічність умов, в яких йому доводилося жити, Шевченко не був самотнім (з газети); Спершу Надійці стало тужно, - оглянулась довкола - справді сама, одна-однісінька серед безмежного степового простору (Д. Бедзик).

ОДИНА́К (той, хто не має сім’ї), БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, ОДИНО́КИЙ, САМІ́ТНИЙ[САМО́ТНІЙ][САМО́ТНИЙрідше], БУРЛА́КАзаст., ОДИНЕ́ЦЬрідше,БЕЗРІДНИКрідше.Жив Кургуз одинаком. Після наглої доччиної смерті дружина пішла в монастир і скоро померла (П. Кочура); Ми приготували йому житло, тимчасове житло - ліжко в гуртожитку, разом з безсімейними (з газети); Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські.. Багато тоді накивало п’ятами й одиноких і цілими сім’ями... (Панас Мирний); Потому віддалася [Маланка] за Андрія.., вічного наймита, старого парубка, бурлаку, що не має навіть власної хати (М. Коцюбинський); - Скажу про себе... Одинець... Ну, що з такого мізерного життя? Пустка. Ні ти ні до кого, ні до тебе ніхто (С. Добровольський); - Служив зо мною вкупі наймит ..сирота, безхатник і безрідник (Ганна Барвінок). - Пор. бездо́мник.

САМІ́ТНИ́Й[САМО́ТНІЙ] (про предмет - один взагалі або розташований окремо від інших), ОДИНО́КИЙ, ПООДИНО́КИЙ (один із кількох розташованих окремо предметів); СИРОТЛИ́ВИЙ (який розташований окремо від інших). Тінь від самітної хмарки бродить по зеленому лугові (Ю. Яновський); Його погляд впав на самітне дерево (Ірина Вільде); Ген-ген по берегу біліє самотня рибальська хатина (О. Гончар); Стежкою, поміж поодиноких очеретин, ішов з великим чемоданом довговидий хлопець (Ю. Мушкетик); Сиротлива на перше літо, землянка Вериги на друге вже мала двох сусідів (П. Панч).