-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний само́тник само́тники
родовий само́тника само́тників
давальний само́тникові, само́тнику само́тникам
знахідний само́тника само́тників
орудний само́тником само́тниками
місцевий на/у само́тникові, само́тнику на/у само́тниках
кличний само́тнику само́тники

Словник синонімів

САМІ́ТНИК[САМО́ТНИКрідше] (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИКзаст.;ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Зараз я подібний до нещасного самітника, який блукає в пустелі, помираючи від спраги (І. Волошин); - На те місце [пішов священик], де колись стояв скиток пустельника, який проводив увесь час у молитві, пості і мовчанці (М. Стельмах); Навколо ні оселі, ні голосу людського, тільки невідома землянка, в якій ховається якийсь відлюдник (О. Донченко); Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до Бога (І. Франко); Возлюби мовчання, живи в печерах, як святі отці-печерники (П. Загребельний).