самотверднучий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самотве́рднучий самотве́рднуча самотве́рднуче самотве́рднучі
родовий самотве́рднучого самотве́рднучої самотве́рднучого самотве́рднучих
давальний самотве́рднучому самотве́рднучій самотве́рднучому самотве́рднучим
знахідний самотве́рднучий самотве́рднучу самотве́рднуче самотве́рднучі
орудний самотве́рднучим самотве́рднучою самотве́рднучим самотве́рднучими
місцевий на/у самотве́рднучому, самотве́рднучім на/у самотве́рднучій на/у самотве́рднучому, самотве́рднучім на/у самотве́рднучих