самостайний 1 значення

-1-
прикметник
(самостійний) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самоста́йний самоста́йна самоста́йне самоста́йні
родовий самоста́йного самоста́йної самоста́йного самоста́йних
давальний самоста́йному самоста́йній самоста́йному самоста́йним
знахідний самоста́йний, самоста́йного самоста́йну самоста́йне самоста́йні, самоста́йних
орудний самоста́йним самоста́йною самоста́йним самоста́йними
місцевий на/у самоста́йному, самоста́йнім на/у самоста́йній на/у самоста́йному, самоста́йнім на/у самоста́йних