самоспряжений 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самоспря́жений самоспря́жена самоспря́жене самоспря́жені
родовий самоспря́женого самоспря́женої самоспря́женого самоспря́жених
давальний самоспря́женому самоспря́женій самоспря́женому самоспря́женим
знахідний самоспря́жений самоспря́жену самоспря́жене самоспря́жені
орудний самоспря́женим самоспря́женою самоспря́женим самоспря́женими
місцевий на/у самоспря́женому, самоспря́женім на/у самоспря́женій на/у самоспря́женому, самоспря́женім на/у самоспря́жених