самосвітний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самосві́тний самосві́тна самосві́тне самосві́тні
родовий самосві́тного самосві́тної самосві́тного самосві́тних
давальний самосві́тному самосві́тній самосві́тному самосві́тним
знахідний самосві́тний самосві́тну самосві́тне самосві́тні
орудний самосві́тним самосві́тною самосві́тним самосві́тними
місцевий на/у самосві́тному, самосві́тнім на/у самосві́тній на/у самосві́тному, самосві́тнім на/у самосві́тних