саморухомий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний саморухо́мий саморухо́ма саморухо́ме саморухо́мі
родовий саморухо́мого саморухо́мої саморухо́мого саморухо́мих
давальний саморухо́мому саморухо́мій саморухо́мому саморухо́мим
знахідний саморухо́мий саморухо́му саморухо́ме саморухо́мі
орудний саморухо́мим саморухо́мою саморухо́мим саморухо́мими
місцевий на/у саморухо́мому, саморухо́мім на/у саморухо́мій на/у саморухо́мому, саморухо́мім на/у саморухо́мих