самоокупний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самоокупни́й самоокупна́ самоокупне́ самоокупні́
родовий самоокупно́го самоокупно́ї самоокупно́го самоокупни́х
давальний самоокупно́му самоокупні́й самоокупно́му самоокупни́м
знахідний самоокупни́й, самоокупно́го самоокупну́ самоокупне́ самоокупні́, самоокупни́х
орудний самоокупни́м самоокупно́ю самоокупни́м самоокупни́ми
місцевий на/у самоокупно́му, самоокупні́м на/у самоокупні́й на/у самоокупно́му, самоокупні́м на/у самоокупни́х