самоліквідуватися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | самоліквідува́тися, самоліквідува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | самоліквіду́ймося, самоліквіду́ймось | |
| 2 особа | самоліквіду́йся, самоліквіду́йсь | самоліквіду́йтеся, самоліквіду́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | самоліквіду́юся, самоліквіду́юсь | самоліквіду́ємося, самоліквіду́ємось, самоліквіду́ємся |
| 2 особа | самоліквіду́єшся | самоліквіду́єтеся, самоліквіду́єтесь |
| 3 особа | самоліквіду́ється | самоліквіду́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | самоліквідува́вся, самоліквідува́всь | самоліквідува́лися, самоліквідува́лись |
| жін.р. | самоліквідува́лася, самоліквідува́лась | |
| сер.р. | самоліквідува́лося, самоліквідува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| самоліквідува́вшись | ||