САМОЛЮ́БСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов’язане з честолюбством), САМОЛЮ́БНІСТЬрідше; АМБІ́ЦІЯ, АМБІ́ТНІСТЬрідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлівна проситься на урок до Ганни Остапівни, щоб повчитись (О. Гончар); Ображене самолюбство пекло його серце (О. Донченко); Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла (О. Кобилянська); Занадто поважно трактував [емісар] власну особу, аби встрявати у дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний).