-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | самолю́бець | самолю́бці |
| родовий | самолю́бця | самолю́бців |
| давальний | самолю́бцеві, самолю́бцю | самолю́бцям |
| знахідний | самолю́бця | самолю́бців |
| орудний | самолю́бцем | самолю́бцями |
| місцевий | на/у самолю́бцеві, самолю́бці, самолю́бцю | на/у самолю́бцях |
| кличний | самолю́бцю | самолю́бці |
Словник синонімів
ЕГОЇ́СТ (людина, яка понад усе ставить особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, СЕБЕЛЮ́Б, САМОЛЮ́БЕЦЬ, САМОЛЮ́Б. Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем (П. Дорошко); - Ваше кохання стоптала жінка через власну глупоту.. А ви, ображений на неї, топчете ніжні душі, користуючись їх довірливістю. Так може робити тільки себелюб (І. Цюпа); Дуже великий з нього самолюб. Бо коли зимовою порою нудьгував, то тоді приходив до них, а тепер не хоче (Лесь Мартович).