самокатний 2 значення

-1-
прикметник
(від: самокат) [арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самока́тний самока́тна самока́тне самока́тні
родовий самока́тного самока́тної самока́тного самока́тних
давальний самока́тному самока́тній самока́тному самока́тним
знахідний самока́тний самока́тну самока́тне самока́тні
орудний самока́тним самока́тною самока́тним самока́тними
місцевий на/у самока́тному, самока́тнім на/у самока́тній на/у самока́тному, самока́тнім на/у самока́тних
-2-
прикметник
(який котиться під силою своєї ваги)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самока́тний самока́тна самока́тне самока́тні
родовий самока́тного самока́тної самока́тного самока́тних
давальний самока́тному самока́тній самока́тному самока́тним
знахідний самока́тний самока́тну самока́тне самока́тні
орудний самока́тним самока́тною самока́тним самока́тними
місцевий на/у самока́тному, самока́тнім на/у самока́тній на/у самока́тному, самока́тнім на/у самока́тних

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний самока́тний самока́тна самока́тне самока́тні
родовий самока́тного самока́тної самока́тного самока́тних
давальний самока́тному самока́тній самока́тному самока́тним
знахідний самока́тний самока́тну самока́тне самока́тні
орудний самока́тним самока́тною самока́тним самока́тними
місцевий на/у самока́тному, самока́тнім на/у самока́тній на/у самока́тному, самока́тнім на/у самока́тних