[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

[аж] до [са́мої] моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).

[аж] по са́му рі́пицю. Уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; повною мірою, повністю, до решти. — Іди, вони [німці] тобі приріжуть [землі]. Як одхватять, то аж по саму ріпицю (Григорій Тютюнник).

би́́ти в са́́му ду́́шу. Глибоко вражати, дошкуляти словами. — Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? — б’є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах). би́́ти в са́́му боля́́чку. Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б’є в саму болячку (Г. Хоткевич).

би́́ти в са́́му ду́́шу. Глибоко вражати, дошкуляти словами. — Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? — б’є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах). би́́ти в са́́му боля́́чку. Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б’є в саму болячку (Г. Хоткевич).

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його [чай] з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).

співа́ти (вести́) тіє́ї [ж (са́мої, своє́ї)]. Повторювати сказане кимсь раніше. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає… (М. Коцюбинський); — Мало знати. Серцем треба перевірити, — відповідала Катерина. — Глядіть, перевіряйте,— співала своєї Уляна.— Наше бабське діло таке: сьогодні краса, а завтра роса… (М. Олійник); — А хто ж це, хлопці, є там у вас у Борисівці? — Є… Моя наречена… Зайшла мовчанка. “Чи він справді, чи .. Ваньку валяє?” — вела тієї ж самої Максимова .. думка (І. Багряний).

плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою кому. Відповідати кому-небудь на щось подібним вчинком, ставленням і т. ін. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися .. Здається, що й Нута платив Йойні такою самою монетою (І. Франко); Легіник ображався і платив тою ж самою монетою, негречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).

плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою кому. Відповідати кому-небудь на щось подібним вчинком, ставленням і т. ін. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися .. Здається, що й Нута платив Йойні такою самою монетою (І. Франко); Легіник ображався і платив тою ж самою монетою, негречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).

плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою кому. Відповідати кому-небудь на щось подібним вчинком, ставленням і т. ін. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися .. Здається, що й Нута платив Йойні такою самою монетою (І. Франко); Легіник ображався і платив тою ж самою монетою, негречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).

з (від) ра́нку (ра́ння) до [са́мого] ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); [Шинкарка:] Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).

з (від) ра́нку (ра́ння) до [са́мого] ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); [Шинкарка:] Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).

з (від) са́мого ма́лечку (ма́лку). З раннього віку, з дитинства; змалку, завжди. З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги (А. Головко). Все, що було Миронове, те й було Оксанине,— це Оксана знала від самого малечку (Грицько Григоренко); У хліборобів діти з самого малку призвичаюються до важкої роботи (Панас Мирний); Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий (Панас Мирний); // із запереч. дієсл. Ніколи. З самого малечку не знав він [Іван] ні догляду, ні материнської ласки (С. Чорнобривець).

з (від) са́мого ма́лечку (ма́лку). З раннього віку, з дитинства; змалку, завжди. З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги (А. Головко). Все, що було Миронове, те й було Оксанине,— це Оксана знала від самого малечку (Грицько Григоренко); У хліборобів діти з самого малку призвичаюються до важкої роботи (Панас Мирний); Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий (Панас Мирний); // із запереч. дієсл. Ніколи. З самого малечку не знав він [Іван] ні догляду, ні материнської ласки (С. Чорнобривець).

від [усіє́ї] душі́. 1. Щиро, глибоко, сердечно. Оп’ять [знову] біда гне в сук Латина, Сердешний каявсь од душі, Що тестем не зробивсь Енею (І. Котляревський); Антін від усієї душі співчував лиху Семків (С. Чорнобривець). з душі́, рідко. Що чорнявую з душі люблю, На біляву залицяюся, А з рудою препоганою хіба піду розпрощаюся (Укр.. лір. пісні); // На всю силу почуттів; до самозабуття. Він [Бачура] любить, коли ненавидять — то від усієї душі (М. Чабанівський); // Щедро. На площах малеча.., плуталась поміж машинами і кіньми, тягаючи за собою повні відра, навперебій простягаючи кожному кварту, зачерпнуту від душі по самі вінця! (О. Гончар); Я Одісея у дім свій привів і прийнявши, гостинно Став від душі частувати (Переклад Б. Тена).

2. Нестримно, невимушено; з великим задоволенням. Данько сміявся від душі: навчилися [французькі матроси] від чорноморців, як із своїми офіцерами розмовляти (О. Гончар); Панночка сміялася від усієї душі (О. Довженко).

3. Відверто, нічого не приховуючи. — От, мій друже, конче потрібно мені від душі поговорити з тобою про неї [Інну]. Все збирався, та якось .. не вистачало ніби часу (Є. Кротевич); І справді, міністр заговорив від душі. Головне — не прикрашав дійсність, охарактеризував наше сільгоспвиробництво як дуже хворе (З газети).

4. Дуже сумлінно, з надзвичайною старанністю. Дзвеніла [пісня] в зоряній тиші, у простір місячний лилася про тих дівчат, що на Донбасі усе робили від душі (О. Гончар); Згадав [Антон] себе завзятим парубком, першим комбайнером .. Працював він тоді від душі (Д. Бедзик). від са́мої душі́. А вже чим я захоплююся, дорогі товариші, Те роблю я не абияк, а від самої душі (С. Воскрекасенко).

від (од) [са́мої] зорі́. Від самого ранку, зрання. Уже ж, бач, думав він [Рябко], не дурно це в дворі Од самої тобі зорі Всі панькаються коло мене (П. Гулак-Артемовський).

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його [чай] з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в [са́му] то́чку (в [са́ме] о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його [чай] з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).

в са́мий раз. 1. Так, як потрібно, добре; саме так. Як подивлюсь на твоє господарство, все в тебе виходить в самий раз: ти машинерію любиш, а жінка землі дає лад не гірше за якогось господаря (М. Стельмах); Коли б у нього була зайва сорочка або, скажімо, валянці — вони довго не втримались би в хаті, адже мав чимало друзів, яким би та сорочка чи взуття прийшлося в самий раз (Ю. Збанацький).

2. Якраз, вчасно. Мати його обох чоловіків пережила, а ще здавалась наче молодою, ще б заміж в самий раз іти (Грицько Григоренко).

в са́мому соку́; са́ме в соку́. У розквіті фізичних сил. Хлопець я був якраз в самому соку, важкуватий, щось вісімдесят з зайвиною кілограмів… (В. Логвиненко); — А то таку панянку десь підхопив, що не йому, старому б, залицятися.— Молоду, гожу? — скрикнув Місяць.— Саме в соку (Панас Мирний).

в мі́ру. 1. Стільки, скільки треба; достатньо. “Читаєш, Романе, багато”? — “Ні, в міру” (А. Головко); Легка колонада [ресторану] підтримувала покрівлю, відкрите повітря, блакитно-білі фарби, як хмарки. В міру скла, і всюди квіти! (Іван Ле); Він [Нерчин] був в міру ввічливий (Н. Рибак).

2. Так як треба; нормально, добре, гаразд. У кишені були гроші. Небагато, але це якраз і добре, все буде в міру… (П. Дорошко). в са́му мі́ру. То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя (В. Стефаник).

3. чого. Відповідно до чого-небудь, залежно від чогось. — Зімкнеться новий цикл людського життя — і благородне трудове виховання дитини, і відрадне, трудове в міру сил, буття старості (О. Довженко); Кожен художник творить у міру свого таланту, розуміння дійсності, характеру зв’язків зі своєю епохою (З журналу).

дохо́дити / дійти́ до живо́го (до [сами́х (живи́х)] печіно́к) кому і без додатка. Дуже діймати кого-небудь чимсь; дошкуляти комусь. До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить — тільки бідній матері допекло (А. Свидницький); Вони [пани] собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! — А нашому братові дошкуля, до самих печінок доходить,— веде річ перший (Панас Мирний); Вона не чула ще від нього приязного слова, не мала поради! І так вже їй остогидло, так остобісіло, до живих печінок дійшло! (М. Коцюбинський).

добира́тися / добра́тися до [сами́х] печіно́к (до живо́го). Завдавати прикрощів, дуже дошкуляти. Нас проймав нестямний жаль І добиравсь аж до живого (Панас Мирний); То Січкар падкий на такі штуки, а він [Варчук] і без них обійшовся б, коли б не чіпали його, не добиралися до печінок (М. Стельмах); — Куди, руда? — кричить Грицько на овечку, що одрізнилась від отари .. вхопити свіжої травиці та хоч крапельку проквасити душу од тієї страшенної пилюги, що до самих печінок добиралася, давила (Панас Мирний); Потім слова швидшають, грубішають .. і знову добрішають, щоб згодом .. добратись до печінок (М. Стельмах).

добира́тися / добра́тися до се́рця (до душі́). 1. чим і без додатка. Глибоко вражати, хвилювати, зворушувати, бентежити. Вона [Христя] чула, як той прикрий погляд пронизував її наскрізь, добирався до серця (Панас Мирний). добира́тися / добра́тися до само́го се́рця. Байда говорив з ним, мов старший брат, заглядав у вічі, добирався своїми теплими словами до самого серця (Д. Бедзик).

2. Добрим ставленням, увагою заслуговувати чиєсь довір’я, викликати на відвертість. Бачура відчув: до душі цієї людини добратися можна (М. Чабанівський).

3. Лестощами, догоджаннями, вихваляннями і т. ін. добиватися від когось доброго ставлення, уваги; підлещуватися. — Образи образами, а церква церквою — лисицею добирався до жіночого серця [управитель]. — Який тепер у нас батюшка розумний (М. Стельмах); Отак пританцьовуючи і посміхаючись, проголошуючи тости і випиваючи без тостів, Лигун добрався до серця дівчини (М. Чабанівський).

добира́тися / добра́тися до [сами́х] печіно́к (до живо́го). Завдавати прикрощів, дуже дошкуляти. Нас проймав нестямний жаль І добиравсь аж до живого (Панас Мирний); То Січкар падкий на такі штуки, а він [Варчук] і без них обійшовся б, коли б не чіпали його, не добиралися до печінок (М. Стельмах); — Куди, руда? — кричить Грицько на овечку, що одрізнилась від отари .. вхопити свіжої травиці та хоч крапельку проквасити душу од тієї страшенної пилюги, що до самих печінок добиралася, давила (Панас Мирний); Потім слова швидшають, грубішають .. і знову добрішають, щоб згодом .. добратись до печінок (М. Стельмах).

добира́тися / добра́тися до се́рця (до душі́). 1. чим і без додатка. Глибоко вражати, хвилювати, зворушувати, бентежити. Вона [Христя] чула, як той прикрий погляд пронизував її наскрізь, добирався до серця (Панас Мирний). добира́тися / добра́тися до само́го се́рця. Байда говорив з ним, мов старший брат, заглядав у вічі, добирався своїми теплими словами до самого серця (Д. Бедзик).

2. Добрим ставленням, увагою заслуговувати чиєсь довір’я, викликати на відвертість. Бачура відчув: до душі цієї людини добратися можна (М. Чабанівський).

3. Лестощами, догоджаннями, вихваляннями і т. ін. добиватися від когось доброго ставлення, уваги; підлещуватися. — Образи образами, а церква церквою — лисицею добирався до жіночого серця [управитель]. — Який тепер у нас батюшка розумний (М. Стельмах); Отак пританцьовуючи і посміхаючись, проголошуючи тости і випиваючи без тостів, Лигун добрався до серця дівчини (М. Чабанівський).

до [са́мих] кісто́к, зі сл. промо́кнути, пройма́ти і т. ін. Дуже сильно, наскрізь, повністю. Дівчата промокли до кісток (Ю. Збанацький); Вітер пронизував тіло, проймав до кісток (С. Чорнобривець); Додому пішов [Боровий], коли вже до самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

2. Усім єством (бути кимось); справжній. Афіноген Максимович педагог, як кажуть, до самих кісток: найулюбленішою його справою є математика (Ю. Мельничук).

до [са́мих] сорочо́к, зі сл. змо́кнути. Наскрізь. Становий з десяцькими дурнісінько блукали в очеретах та не знайшли бурлак і тільки змокли до самих сорочок (І. Нечуй-Левицький).

[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

до [са́мого] су́дного дня. До кінця світу, довіку. Тяжко, тяжко, що на гробі До судного дня не прийде ніхто в жалобі (Пісні та романси); Чоловік вирядився.., а тут заліз в такі гноїща, прийдеться ними до судного дня смердіти (С. Ковалів); Щоб ти сміявся й не переставав до самого судного дня! — стає на поріг Василина і вся аж пашить гнівом (М. Стельмах).

до [са́мої] домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Коцюбинський); Побрались: І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Т. Шевченко). до труни́. Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі (П. Грабовський).

до [са́мої] зорі́. 1. До пізнього вечора, до ночі. Хотілося .. до самої зорі тесати, стругати дзвінке дерево (М. Стельмах). до зіро́к. У смугастих тільниках джмелі Чорнобривцям голови морочать, А замурзані бешкетники малі До зірок додому йти не хочуть (Г. Гайворонська).

2. До ранку. Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло (Леся Українка); Одне одному світ як зав’язали, в осокорах стояли до зорі (Л. Костенко).

[аж] до [са́мої] моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).

[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

дохо́дити / дійти́ до живо́го (до [сами́х (живи́х)] печіно́к) кому і без додатка. Дуже діймати кого-небудь чимсь; дошкуляти комусь. До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить — тільки бідній матері допекло (А. Свидницький); Вони [пани] собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! — А нашому братові дошкуля, до самих печінок доходить,— веде річ перший (Панас Мирний); Вона не чула ще від нього приязного слова, не мала поради! І так вже їй остогидло, так остобісіло, до живих печінок дійшло! (М. Коцюбинський).

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він [Тимошка] розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. [Андрій:] Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); [Гнат (один):] А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий).

2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої речі ви лізете до мене в душу? (Ю. Яновський); Буває, лізуть до тебе в душу з хамловитими допитками (О. Гончар); Розпитувати так і не наважився — бо то ж лізти людині в душу (З газети); Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (І. Франко).

3. Втручатися в чиїсь особисті справи. — Та чи я в твою душу лізу? — сказала тітка Майорчик. — Може, воно й справді все не так (Є. Гуцало); А хай не намагається до неї в душу залізти! Вона цього нікому не дозволить (В. Собко); // Намагатися зрозуміти когось, дізнатися про його наміри, думки, бажання і т. ін. Як він пильно приглядається, як хитро залазить у душу (Ю. Бедзик); Декого вже розкусила Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу (А. Хижняк); — Хто ж його знає. Хіба до чужого залізеш у душу? (Григорій Тютюнник).

4. Турбувати, дошкуляти і т. ін. (про що-небудь). Облесний бабин голосок залазив Насті в душу (Я. Качура). залі́зти в са́му ду́шу. Як той ірод, залізло [лихо] в саму душу (Панас Мирний).

запада́ти / запа́сти в [саму́] ду́шу (в се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. 1. Глибоко вражати когось, надовго лишаючись у пам’яті. — Запам’яталось мені слово вашого маршала, розумне слово,— в саму душу запало... (О. Гончар); — Ну що ж, рости, вчись та до мене в театр, будеш актором. Ця випадково сказана фраза глибоко запала в моє серце (Минуле укр. театру); Його обступили роєм усі, хто запав йому в душу й жив у ній життям безсмертних (І. Багряний).

2. Дуже подобатися комусь, запам’ятовуватися. Ольга Річинська, яка так неждано .. запала йому в серце, дійсно була для нього нічим більше, як фата-морганою (Ірина Вільде).

запада́ти / запа́сти в [саму́] ду́шу (в се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. 1. Глибоко вражати когось, надовго лишаючись у пам’яті. — Запам’яталось мені слово вашого маршала, розумне слово,— в саму душу запало... (О. Гончар); — Ну що ж, рости, вчись та до мене в театр, будеш актором. Ця випадково сказана фраза глибоко запала в моє серце (Минуле укр. театру); Його обступили роєм усі, хто запав йому в душу й жив у ній життям безсмертних (І. Багряний).

2. Дуже подобатися комусь, запам’ятовуватися. Ольга Річинська, яка так неждано .. запала йому в серце, дійсно була для нього нічим більше, як фата-морганою (Ірина Вільде).

зачіпа́ти / зачепи́ти за [саму́] ду́шу (за се́рце) кого і без додатка. 1. Глибоко вражати, розчулювати, зворушувати. Ласкавий голос [Миколи] зачепив Нимидору за саму душу (І. Нечуй-Левицький).

2. Виклика́ти у кого-небудь якісь почуття, відгук на щось. В Оксани з’явилося спокусливе бажання посперечатися з Гнатом, зачепити за душу (С. Чорнобривець); Він [Холод] говорив і бачив, що слова його пролітають повз сина, не зачіпають за душу, за серце (Ю. Мушкетик). зачепи́ти се́рце. Раніше не міг пройти [Сеспель] спокійно, коли чув ту пісню .. Тепер вона якось пролетіла повз його вуха, не зачепила серця (Ю. Збанацький).

зачіпа́ти / зачепи́ти за [саму́] ду́шу (за се́рце) кого і без додатка. 1. Глибоко вражати, розчулювати, зворушувати. Ласкавий голос [Миколи] зачепив Нимидору за саму душу (І. Нечуй-Левицький).

2. Виклика́ти у кого-небудь якісь почуття, відгук на щось. В Оксани з’явилося спокусливе бажання посперечатися з Гнатом, зачепити за душу (С. Чорнобривець); Він [Холод] говорив і бачив, що слова його пролітають повз сина, не зачіпають за душу, за серце (Ю. Мушкетик). зачепи́ти се́рце. Раніше не міг пройти [Сеспель] спокійно, коли чув ту пісню .. Тепер вона якось пролетіла повз його вуха, не зачепила серця (Ю. Збанацький).

з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький).

2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

з-під (з-пе́ред) [са́мого] но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький).

2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

з (від) ра́нку (ра́ння) до [са́мого] ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); [Шинкарка:] Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).

з (від) ра́нку (ра́ння) до [са́мого] ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); [Шинкарка:] Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу твої очі (Пісня). з ра́ннього ра́нку до пі́зньої ні́ченьки. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (П. Грабовський).

з (від) са́мого ма́лечку (ма́лку). З раннього віку, з дитинства; змалку, завжди. З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги (А. Головко). Все, що було Миронове, те й було Оксанине,— це Оксана знала від самого малечку (Грицько Григоренко); У хліборобів діти з самого малку призвичаюються до важкої роботи (Панас Мирний); Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий (Панас Мирний); // із запереч. дієсл. Ніколи. З самого малечку не знав він [Іван] ні догляду, ні материнської ласки (С. Чорнобривець).

з (від) са́мого ма́лечку (ма́лку). З раннього віку, з дитинства; змалку, завжди. З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги (А. Головко). Все, що було Миронове, те й було Оксанине,— це Оксана знала від самого малечку (Грицько Григоренко); У хліборобів діти з самого малку призвичаюються до важкої роботи (Панас Мирний); Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий (Панас Мирний); // із запереч. дієсл. Ніколи. З самого малечку не знав він [Іван] ні догляду, ні материнської ласки (С. Чорнобривець).

з [са́мого] сповитка́ (сповито́чка). З ранніх років; з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (О. Гончар); — А ви змалечку рибалите, дідусю? — З самого сповиточка, як тільки ходити навчився (Ю. Збанацький).

з [са́мого] сповитка́ (сповито́чка). З ранніх років; з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (О. Гончар); — А ви змалечку рибалите, дідусю? — З самого сповиточка, як тільки ходити навчився (Ю. Збанацький).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до [са́мих] кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

від (од) [са́мої] зорі́. Від самого ранку, зрання. Уже ж, бач, думав він [Рябко], не дурно це в дворі Од самої тобі зорі Всі панькаються коло мене (П. Гулак-Артемовський).

пекти́ в са́мі печінки́ кого. Дуже дошкуляти комусь чим-небудь надзвичайно вразливим. — Набрехала Параска, що в мене [Палажки] голова лиса. Це ж вона пече мене в самі печінки (І. Нечуй-Левицький).

під (пе́ред) [са́мим] но́сом. 1. Поруч з ким-небудь, дуже близько від когось. Чуже бачимо під лісом, а свого не бачимо під носом (Укр.. присл..); Шукають життя, а воно у них перед носом (В. Винниченко); — Знову листівки! .. Це вже занадто, справді під самим носом хтось .. діє (І. Цюпа). під самі́сіньким но́сом. Не помітив того, що робилося в нього під самісіньким носом (М. Ю. Тарновський).

2. тільки під но́сом, зі сл. говори́ти, ми́мрити і под. Тихо, нерозбірливо. Ставав на дорозі, щось мимрив під носом, щось міркував… (М. Коцюбинський); Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко); Стояв Петро такий високий.., крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Л. Мартович).

перела́мувати (перело́млювати) / перелама́ти (переломи́ти) [само́го] себе́. Виявляти стійкість, непохитність всупереч своїм бажанням, прагненням, звичкам і т. ін. Коли вже Євген не може переламати себе, коли це для нього “перша й остання”… Коли й вона його щиро серцем обрала… То тут потрібен інший підхід (О. Гончар); І все-таки він дуже змінився за ці роки. Адже вистачило в нього витримки не потрапляти на очі Любі, переламати себе (В. Собко).

перела́мувати (перело́млювати) / перелама́ти (переломи́ти) [само́го] себе́. Виявляти стійкість, непохитність всупереч своїм бажанням, прагненням, звичкам і т. ін. Коли вже Євген не може переламати себе, коли це для нього “перша й остання”… Коли й вона його щиро серцем обрала… То тут потрібен інший підхід (О. Гончар); І все-таки він дуже змінився за ці роки. Адже вистачило в нього витримки не потрапляти на очі Любі, переламати себе (В. Собко).

перела́мувати (перело́млювати) / перелама́ти (переломи́ти) [само́го] себе́. Виявляти стійкість, непохитність всупереч своїм бажанням, прагненням, звичкам і т. ін. Коли вже Євген не може переламати себе, коли це для нього “перша й остання”… Коли й вона його щиро серцем обрала… То тут потрібен інший підхід (О. Гончар); І все-таки він дуже змінився за ці роки. Адже вистачило в нього витримки не потрапляти на очі Любі, переламати себе (В. Собко).

перела́мувати (перело́млювати) / перелама́ти (переломи́ти) [само́го] себе́. Виявляти стійкість, непохитність всупереч своїм бажанням, прагненням, звичкам і т. ін. Коли вже Євген не може переламати себе, коли це для нього “перша й остання”… Коли й вона його щиро серцем обрала… То тут потрібен інший підхід (О. Гончар); І все-таки він дуже змінився за ці роки. Адже вистачило в нього витримки не потрапляти на очі Любі, переламати себе (В. Собко).

перехитри́ти само́го себе́. Хитруючи, виявити свої наміри або помилитися в розрахунках. — Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж самого себе перехитрив (І. Франко).

під (пе́ред) [са́мим] но́сом. 1. Поруч з ким-небудь, дуже близько від когось. Чуже бачимо під лісом, а свого не бачимо під носом (Укр.. присл..); Шукають життя, а воно у них перед носом (В. Винниченко); — Знову листівки! .. Це вже занадто, справді під самим носом хтось .. діє (І. Цюпа). під самі́сіньким но́сом. Не помітив того, що робилося в нього під самісіньким носом (М. Ю. Тарновський).

2. тільки під но́сом, зі сл. говори́ти, ми́мрити і под. Тихо, нерозбірливо. Ставав на дорозі, щось мимрив під носом, щось міркував… (М. Коцюбинський); Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко); Стояв Петро такий високий.., крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Л. Мартович).

[аж] до [сами́х] хмар; під [самі́ (самі́сінькі)] хма́ри. Дуже високо. [Поет:] Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).