-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив різни́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   різні́мо, різні́м
2 особа різни́ різні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа різни́тиму різни́тимемо, різни́тимем
2 особа різни́тимеш різни́тимете
3 особа різни́тиме різни́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа різню́ різнимо́, різни́м
2 особа різни́ш різните́
3 особа різни́ть різня́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
різнячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. різни́в різни́ли
жін. р. різни́ла
сер. р. різни́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
різни́вши

Словник синонімів

ВІДРІЗНЯ́ТИ (бачити кого-, що-небудь у його відмінностях від інших, помічати за якимись ознаками), РОЗПІЗНАВА́ТИ, РОЗРІЗНЯ́ТИ, РОЗРІ́ЗНЮВАТИ, РІЗНИ́ТИрозм. - Док.: відрізни́ти, розпізна́ти, розрізни́ти. Голуб по звуку пізнавав калібр зброї, відрізняв наші кулемети від ворожих (Л. Дмитерко); Вони обидва були такі вже старі, що важко було розпізнати, хто з них вчений, хто чорнороб (О. Довженко); Він розрізняв кожен звук, що даленів і затихав над селом (А. Турчинська); Повітря було ясне, і око могло розрізнювати всі форми природи (О. Кобилянська); Різнити козлищ від овець - Нехитра Богова наука... (М. Рильський).
РОЗ’Є́ДНУВАТИ (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з’єднане), РОЗДІЛЯ́ТИ[РОЗДІ́ЛЮВАТИрідко], ПОДІЛЯ́ТИ, ДІЛИ́ТИ, РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ (щось скріплене); РОЗПАРО́ВУВАТИ (пару когось, чогось); РОЗКЛЕ́ПУВАТИ (щось склепане);РОЗПА́ЮВАТИ (щось спаяне);РІЗНИТИ (викликаючи ворожнечу, чвари між кимсь). - Док.: роз’єдна́ти, розділи́ти, поділи́ти, розкріпи́ти, розпарува́ти, розклепа́ти, розпая́ти, порізни́ти. - Громадяни, ваш час вичерпався. Роз’єдную, - почувся байдужий голос телефоністки (В. Собко); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ’яненко); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку, поділяючи її надвоє (О. Гончар); - Ми з їм з одного села, з одного кутка, сусіди навіть... Тільки ліса й ділить наші дворища (М. Коцюбинський); Касирші чи не хотілося розпаровувати місця, чи й справді не вірилось, щоб такий славний хлопець прийшов у кіно один (О. Гончар); Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забути своїх, навчало держатися купи (Панас Мирний).
ФАЛЬШУВА́ТИ (спотворювати звуки під час співу, гри на музичних інструментах), ФАЛЬШИ́ВИТИ, ДЕТОНУВА́ТИкнижн. (брати невірний тон); РІЗНИ́ТИрідше (виділяючись з ансамблю). - Док.: сфальшува́ти, сфальши́вити. Спів не йшов йому доладно. Тому Болотневич визвірився на нього і шепнув сердито: - Не фальшуйте (Лесь Мартович); Музики починають фальшивить і змовкають на якомусь дикому акорді (С. Васильченко); Він усе життя детонував, співаючи; Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (І. Нечуй-Левицький).