ГРА́ТИу що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯу що, БА́ВИТИСЯу що, чого,ГУЛЯ́ТИу що, розм.,ГУЛЯ́ТИСЯу що, розм.;РІ́ЗАТИСЯу що, розм.,ДУ́ТИСЯу що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИбез додатка, розм. (у карти); ПЕРЕКИДА́ТИСЯрозм. (перев. у карти - нашвидку). - Док.: погра́ти, погра́тися, поба́витися, погуля́ти, погуля́тися, порі́затися, переки́нутися. Коли б воля - побіг би він тепер на вулицю до хлопців, у м’яча грати, свинку туряти (Панас Мирний); Хлопчики із сміхом та вереском гралися в сніжки (З. Тулуб); В сквері діти бавляться "в війну" (В. Бичко); - Бавимося ковалевої паняночки! (Ірина Вільде); Чоловіки гуляли в карти (Г. Епік); У м’яча гулялися дівчатка (П. Тичина); Біля приміщення варти, у холодку, гурт гайдамаків ріжуться в карти (А. Головко); - Ну, як же він там? - Нібито в карти дується на всю (А. Головко); На гроші там не козиряли, А в кітьки крашанками грали (І. Котляревський); Увечері зібралося в Енгельгардта кілька друзів - за чаркою доброго вина у карти перекинутися (О. Іваненко).