РІДНИЙ | ЧУЖИЙ |
1. Який має кровні зв’язки, кровну спорідненість з ким-н. | Який не має кровної спорідненості з ким-н. |
Рідний, а, е ~ чужий, а, е бабуся, батько, дитина, дитя, дідусь, дружина, дядько, зять, людина, мати, невістка, сестра, чоловік; батькові, мені, нам, сестрі, тобі. Бути, залишатися, вважатися, ставати, уважатися рідним ~ чужим. У знач. ім.: Рідні - батьки; ~ чужі - той, хто не є кровно спорідненим. |
2. Близький кому-н. духом, звичками, поглядами, власний. | Який має інші погляди, прагнення, інтереси, далекий. |
Рідні ~ чужі звички, обличчя, однодумці, погляди, приятелі, соратники; класові, мені, організації, учням. Бути, здаватися, зробитися, рахуватися, ставати (зовсім) рідним ~ (зовсім) чужим. Досить, дуже, цілком рідний ~ чужий. |
3. В якому народився, виріс хто-н., який пов’язаний з чиїмсь місцем народження. | Який не є батьківщиною, постійним місцем проживання кого-н. |
Рідний, а, е ~ чужий, а, е батьківщина, дім, земля, край, місто, місце, місцевість, мова, оселя, село, сторона. Бути, ставати кому-н. рідним, як рідний ~ чужим, як чужий. |
Рідна країна - батьківщина ~ чужа країна - чужина. Рідна мова, рідне слово - мова національності, до якої належить дана людина. |
Чужа земля, немов полин, а рідна - приносить насолоду серцю (Народне прислів’я). Вона ж свою дитину годувала Та вже й сусідську бавила, чужу (Л.Костенко). |
Чужісінький ~ ріднесенький, чужинний //чужинський ~ рідний Пор. ще: ДАЛЕКИЙ ~ БЛИЗЬКИЙ. |