виво́дити / ви́вести з рівнова́ги кого. 1. Позбавляти душевного спокою, порушувати нормальний ритм життя, роботи. “Рахіра — або земля!” Се випивало його кров і виводило з рівноваги (О. Кобилянська); Вона жила, як у Бога за пазухою. Навіть війна ні на день не розлучила її з чоловіком, не вивела її з ріноваги (П. Інгульський); Там [в операційній] при світлі корабельних акумуляторів ворожив над столом спокійний і якийсь наче кам’яний Заброда. Ніщо його, здається, не турбувало, ніщо не могло вивести з рівноваги (В. Кучер); // Хвилювати, бентежити кого-небудь. І хоч сином його в радгоспі пишаються, бо знають, що він льотчик неабиякий, .. проте батька й це не виводить з рівноваги, він стоїть і з суворістю жде належної синової шани (О. Гончар); Павло помітив, як усі присутні спохмурніли, почувши, що він тридцять шість днів був у морі без хліба й води. Те повідомлення кого завгодно могло вивести з рівноваги (В. Кучер). ви́бити з рівнова́ги. Данило був сьогодні неуважним.. Всі ці несподівані пригоди вибили його з рівноваги (А. Хижняк).
2. Своєю поведінкою змушувати кого-небудь нервувати, викликаючи почуття гніву, роздратування і т. ін. Хоч Артем і раніше знав його як великого шкурника й циніка, .. але, мабуть, іще ніколи досі не виводив він отак його з рівноваги (А. Головко); Отож і хотів Дмитро дошкулити своєму тестеві, вивести його з рівноваги і подивитись, як він тоді виглядатиме (М. Ю. Тарновський); І Данила вивів з рівноваги Филип з своїми настирливими порадами (А. Хижняк).