-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний рі́вний рі́вна рі́вне рі́вні
родовий рі́вного рі́вної рі́вного рі́вних
давальний рі́вному рі́вній рі́вному рі́вним
знахідний рі́вний рі́вну рі́вне рі́вні
орудний рі́вним рі́вною рі́вним рі́вними
місцевий на/у рі́вному, рі́внім на/у рі́вній на/у рі́вному, рі́внім на/у рі́вних

Словник синонімів

ОДНА́КОВИЙ (який нічим не різниться від інших у чому-небудь), РІ́ВНИЙ, ОДНА́КИЙрозм.,ОДИ́Нперев. із сл. вік, ріст, розмір і т. ін.;ОДНОСТА́ЙНИЙдіал. (скрізь однаковий - про колір). Чуттям з тобою брати ми, Однакову думку плекаєм (П. Тичина); Черниш і Сагайда мали рівні звання (О. Гончар); Приїхали козаки, Та всі три однакі (пісня); Діти одного віку; Дім невеликий, але з однаковими вікнами, одностайною краскою на подвірних стінах (О. Маковей). - Пор. тото́жний.
ОДНОБА́РВНИЙ (який має один колір), ОДНОКО́ЛІРНИЙ, ОДНОКОЛЬОРО́ВИЙ, ОДНОТО́ННИЙ, МОНОХРОМАТИ́ЧНИЙкнижн.,МОНОХРО́МНИЙкнижн.,РІ́ВНИЙрідше,ЧИ́СТИЙрідше.Вечірні тіні лягають на луги, все довкола стає однобарвним (В. Москалець); Одноколірними вишивками славиться Полтавщина (з посібника); З відстані весь полк здавався сірим, однокольоровим: сірі люди, сірі коні, сірі гармати (О. Гончар); Святкові запаски мали однотонний колорит (Гуцульщина); Живописна гама [у Т. Шевченка] скромна, майже монохромна (з журналу); Степ.. горить рівним жовто-зеленим кольором (Панас Мирний); Блакитна вода [у гроті], як скло самого чистого блакитного кольору (М. Коцюбинський).
ПЛО́СКИЙ (про тіло, обличчя - позбавлений звичайних округлостей, опуклостей), ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ[ПЛИСКА́ТИЙ], ПЛАСКУВА́ТИЙ, ПЛЕСКУВА́ТИЙ[ПЛИСКУВА́ТИЙ], ПЛЕСКОВА́ТИЙ[ПЛИСКОВА́ТИЙ], ПРИПЛЕ́СКАНИЙ, РОЗПЛЕ́СКАНИЙ (перев. про ніс); РІ́ВНИЙ (про лоб). Наче привид, стоїть перед Івановими очима класний наставник. Висока, плоска, кістлява постать у чорній рясі (П. Колесник); На його пласкому, витертому, мов тарілка, обличчі застигла сонна посмішка (С. Журахович); Сисой Дудов, увесь плескатий, як камбала, підійшов до Єршова (О. Донченко); Вода завирувала навколо його посинілих плескуватих, як дошки, литок (П. Загребельний); Обличчя його було мідно-червоне, плисковате з розкошеними очима й широкими ніздрями (З. Тулуб); Високий такий [чоловік] і приплесканий у фігурі (Є. Кравченко); Ніс у нього був розплесканий, ніздрі ворушились (Є. Гуцало); Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (І. Нечуй-Левицький). - Пор. сплю́щений.
ПЛА́ВНИЙ (про рухи, мовлення тощо - нешвидкий, без різких переходів), ПЛАВКИ́Й, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, ПЛИВУ́ЧИЙ (перев. про звуки); ОКРУ́ГЛИЙ, М’ЯКИ́Й, ПЛАСТИ́ЧНИЙ, ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, ЛЕГКИ́Й, ГРАЦІО́ЗНИЙ (про рухи); ПЛИ́ННИЙ, РІ́ВНИЙ (перев. про мовлення). Глафіра встала з лави й плавними кроками пройшлася до печі (С. Чорнобривець); Мати з любов’ю споглядала плавкі, ретельні рухи дониних рук (Ірина Вільде); Затихає на урвищах розлога луна (О. Донченко); Чути було розложисту пісню, бубни, литаври (П. Панч); Розминулись рідні душі під пливучий спів музик (М. Рильський); -О! ви тут напевне знайдете її [філоксеру]!.. - додав він з округлим рухом рук (М. Коцюбинський); Після смачного обіду чи вечері м’якими кроками підходив [пан] до свіжої дівчини, солодко мружив на неї очі (М. Стельмах); Пластичні рухи, наче він виконував якусь пантоміму на сцені театру, а не робив звичайне діло (Ю. Смолич); Чіткий, еластичний, карбований крок - Це - Льова Орєхов (І. Нехода); Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (М. Коцюбинський); Орлова трималася в танці вільно, рухи її були широкі, граціозні (О. Сизоненко); Слухала вона рівний Катрин голос ласкавий (Б. Грінченко).
ПРЯМИ́Й (рівно витягнутий у якомусь напрямку, без вигинів, закрутів), РІ́ВНИЙ, ПРО́СТИ́Йрозм.,ПРАВИ́Йзаст., діал.;ПРЯМОЇ́ЖДЖИЙфольк. (про дорогу). За селом чоловік подався не прямою дорогою, а звивистою, росою обнизаною стежиною (М. Стельмах); Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І. Нечуй-Левицький); Ой у полю, при долині дорожка проста (пісня); Рубайся, дерево, кривеє і правеє (М. Номис); Ілля Муромець узяв прямоїжджою дорогою, мимо того лісу, де Соловей-розбійник сидів (казка).
РІ́ВНИЙ (про поверхню - який не має нерівностей, западин і підвищень), ГЛАДКИ́Й, ГЛАДЕ́НЬКИЙпестл.,ПЛО́СКИЙ, ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ[ПЛИСКА́ТИЙ], ПЛЕСКУВА́ТИЙ[ПЛИСКУВА́ТИЙ], ПЛЕСКО́ВАТИЙ[ПЛИСКО́ВАТИЙ], ПЛАСКУВА́ТИЙ. Місцевість була нерівна. Вибої, круті пороги чергувалися з рівними площинами (І. Сенченко); Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (М. Коцюбинський); Степанові подумалось, що ці бакаї не дадуть йому задрімати, не те що рівна, гладенька траса (Є. Гуцало); Перед ним невелика зимівля, яких чимало розкидано в нетрях Примор’я. Це темний дерев’яний зруб з плоским земляним дахом, що поріс травою і мохом (О. Довженко); Через якийсь час пароплав завернув на плаский острів з високими рудими кущами (Ю. Мартич); Верх гори рівний, навіть плискуватий (І. Нечуй-Левицький); Внизу.. лежала велика, хоч і низька, плесковата каменюка (Ю. Шовкопляс).
СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙрідше, СМИРЕ́ННИЙпідсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙпідсил., ТИХОМИ́РНИЙрозм., ПЛО́ХИЙрозм., ПЛОХЕ́НЬКИЙрозм., РАХМА́ННИЙрідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько - цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); - Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився [Тетяні] плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). - Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.
СТРИ́МАНИЙ (про людину - який уміє володіти собою, відзначається витримкою; про голос, тон тощо - який виражає витримку), ВИ́ТРИМАНИЙ, УРІВНОВА́ЖЕНИЙ[ВРІВНОВА́ЖЕНИЙ], ПОМІРКО́ВАНИЙ, ПОМІ́РНИЙ, МІ́РНИЙрідше,РІ́ВНИЙ, ЗДЕ́РЖАНИЙрозм.;ХОЛОДНОКРО́ВНИЙ, СУХИ́Й (який не виявляє, не виражає емоцій). Завпед Пилип Данилович Кужіль - чоловік стриманий, мовчазний, урівноважений (О. Копиленко); Шахрай такий, як і всі. Але він витриманий неймовірно (Ю. Яновський); Тон листа врівноважений, слова скупі (П. Колесник); Вдачі брати були різної: Юрій - поміркований та обережний, Леонід - нестримний та запальний (Ю. Смолич); Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові (І. Нечуй-Левицький); [Теофіл:] Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Леся Українка); Холоднокровний дуелянт; Йому ніколи не думалося, щоб цей сухий, завжди суворий Максим Половинка міг так ніжно, мало не мрійно говорити про машини (В. Собко). - Пор. 2. спокі́йний.
СТРУНКИ́Й (про людину, її поставу - гарно і пропорційно складений, не сутулий), ПРЯМИ́Й, РІ́ВНИЙ, РІ́ВНИЙ СТА́НОМ, ВИ́ПРОСТАНИЙ. Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); Сам Хаєцький був прямий, як струна (О. Гончар); То був високий рівний станом парубок, з широким чолом, з чорними бровами, з карими очима (І. Нечуй-Левицький); Постать її була випростана (горбитись вона не звикла) (Леся Українка). - Пор. 1. ставни́й.
СТРУНКИ́Й (про дерево, стовбур - не викривлений), ПРЯМИ́Й, РІ́ВНИЙ. Стрункі тополі, вкриті молодою ніжною зеленню, високо йдуть у небо (П. Тичина).

Словник антонімів

РІВНИЙ КРИВИЙ
Рівно витягнутий в якому-н. напрямку, без вигинів, прямий, простий,(про людину) стрункий. Не прямолінійний, з вигинами, вигнутий, погнутий.
Рівний, а, е ~  кривий , а, е алея, вулиця, коридор, нога, риска, проділ волосся, стан, шеренга. Бути, залишатися, робитися, ставати рівнимкривим . Абсолютно, винятково, випадково, дуже, зовсім, майже, повністю, цілком рівнийкривий
Рівний, як свічка ~  кривий, як кочерга. 
З рівних дерев будівлі будують, а кривими - в печах топлять(Народне прислів’я)
Рівно ~ криво, рівність ~ кривизна; прямий //простий ~ кривий //погнутий

Словник фразеологізмів

зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер).

на рі́вній нозі́ з ким, перев. зі сл. трима́тися. Як рівний з рівним. Мама з донькою були добрі приятелі й трималися цілком на рівній нозі (Ю. Яновський); Діденка він мав за молокососа і вискочку, але разом з тим і трохи побоювався.. Тим-то тримався з ним на рівній нозі (А. Головко).

на рі́вному мі́сці. Без якихось видимих причин; безпідставно. Буквально “на рівному місці” важкий сухогруз в лоб, за нормальної видимості, таранить теплохід “Нахімов”. Гинуть сотні людей (Б. Олійник); Та що вже там говорити про високі конституційні норми, коли діючий закон змушує спотикатись, здавалося б, і на зовсім рівному місці (З журналу); // Без труднощів; легко. На рівному місці нагрів державу на 276 карбованців (З журналу).

нема́ (нема́є, не було́) рі́вного кому. Хто-небудь найкращий своїми якостями, властивостями і т. ін. Кожен козак обертався в .. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (З. Тулуб); Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі (З журналу).

нема́ (нема́є, не було́) рі́вного кому. Хто-небудь найкращий своїми якостями, властивостями і т. ін. Кожен козак обертався в .. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (З. Тулуб); Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі (З журналу).

нема́ (нема́є, не було́) рі́вного кому. Хто-небудь найкращий своїми якостями, властивостями і т. ін. Кожен козак обертався в .. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (З. Тулуб); Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі (З журналу).

не ма́ти собі́ рі́вного (рі́вних, поді́бних), перев. де. Виділятися за якимись показниками; бути найкращим, найбільшим і т. ін. з-поміж усіх інших. [Гелен:] Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Леся Українка); Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардійський стрілецький полк .. не має собі взагалі ніде рівного. Виходило так, що складається він всуціль з виняткових людей, з добірних героїв-богатирів (О. Гончар); За кількістю видань і тиражами Біблія не має собі рівних у світі (З журналу); А ось щодо верб, що ними уквітчане Бабине, то вони не мають собі подібних ніде в світі (П. Інгульський).

не ма́ти собі́ рі́вного (рі́вних, поді́бних), перев. де. Виділятися за якимись показниками; бути найкращим, найбільшим і т. ін. з-поміж усіх інших. [Гелен:] Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Леся Українка); Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардійський стрілецький полк .. не має собі взагалі ніде рівного. Виходило так, що складається він всуціль з виняткових людей, з добірних героїв-богатирів (О. Гончар); За кількістю видань і тиражами Біблія не має собі рівних у світі (З журналу); А ось щодо верб, що ними уквітчане Бабине, то вони не мають собі подібних ніде в світі (П. Інгульський).