руб 2 значень

-1-
іменник чоловічого роду
(ребро; рубець)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний руб ру́би
родовий ру́ба ру́бів
давальний ру́бу, ру́бові ру́бам
знахідний руб ру́би
орудний ру́бом ру́бами
місцевий на/у ру́бі на/у ру́бах
кличний ру́бе* ру́би*

Словник синонімів

РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГрозм., РУБрозм.Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).
РУБЕ́ЦЬ (шов, що утворюється під час зшивання країв одного шматка тканини з іншим; підрублений край чого-небудь), РУБрідко.Сорочка з сурового полотна на ньому порвана, трималася на самих рубцях (І. Ле); І руба сухого на йому не осталось (М. Номис).
-2-
іменник чоловічого роду
(вузький край)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний руб ру́би
родовий ру́ба ру́бів
давальний ру́бу, ру́бові ру́бам
знахідний руб ру́би
орудний ру́бом ру́бами
місцевий на/у ру́бі на/у ру́бах
кличний ру́бе* ру́би*

Словник синонімів

РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГрозм., РУБрозм.Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).
РУБЕ́ЦЬ (шов, що утворюється під час зшивання країв одного шматка тканини з іншим; підрублений край чого-небудь), РУБрідко.Сорочка з сурового полотна на ньому порвана, трималася на самих рубцях (І. Ле); І руба сухого на йому не осталось (М. Номис).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний руб ру́би
родовий ру́ба ру́бів
давальний ру́бу, ру́бові ру́бам
знахідний руб ру́би
орудний ру́бом ру́бами
місцевий на/у ру́бі на/у ру́бах
кличний ру́бе* ру́би*