ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ[РОЗДІ́ЛЮВАТИрідше], ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИрозм.,ШМАТУВА́ТИрозм., РОЗШМАТО́ВУВАТИрозм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИрозм.,ПОЛОВИ́НИТИрозм. (на дві частини); РОЗДРІ́БНЮВАТИ, ДРОБИ́ТИ (на дрібні частини); РОЗПОДІЛЯ́ТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПРИДІЛЯ́ТИрозм. (перев. між кимсь, чимсь); КЛАСИФІКУВА́ТИ, ПІДРОЗДІЛЯ́ТИ, ДИФЕРЕНЦІЮВА́ТИ (за групами, категоріями); РОЗМІРЯ́ТИ[РОЗМІ́РЮВАТИ] (міряючи); РОЗМІЧА́ТИ[РОЗМІ́ЧУВАТИ] (ставлячи мітки, позначки); ШАРУВА́ТИ (на окремі шари). - Док.: поділи́ти, розділи́ти, почленува́ти, розчленува́ти, розчлени́ти, розщепи́ти, розітну́ти, розби́ти, розпаюва́ти, розшматува́ти, пошматува́ти, роздвої́ти, переполови́нити, роздрібни́ти, подроби́ти, роздроби́ти, розподіли́ти, розкла́сти, приділи́ти, розкласифікува́ти, підрозділи́ти, розмі́ряти, розмі́тити. - Будемо усе паювати на три частки.. Ділимо все на тебе, на мене й на батька (М. Стельмах); Грошики, як слідує, вірно поділяли: Копу поєдналися батюшці- попові, Другу копу нарівно дякону й дякові (Я. Щоголів); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ’яненко); Сіла [пані] напротив нього на кріслі і принялась розділювати булки (І. Франко); Колій приготувався членувати тушу (А. Іщук); Глибокі поперечні долини розчленовують Кримські гори на окремі частини (з наукової літератури); Шведські дослідники винайшли прилад, за допомогою якого можна розщепити людську волосину на 5000 волокон (з газети); У місячні ночі срібно-синюватий промінь, наче лезо довгого меча, розтинав навпіл кімнату (Н. Рибак); Командири сиділи в школі і розбивали нове поповнення по сотнях (П. Панч); Кілька колгоспниць шматували ножами великі паляниці (І. Ле); Нема гірше, яктебе розшматують надвоє (Панас Мирний); Уже щуку обскребла і роздвоїла (Словник Б. Грінченка); Шрам переполовинив вподовж йому лоба (М. Іщенко); - Нагорі корнюра воно [масло] розбивається на безліч струменів, які ллються вниз цілою системою сходинок, що уповільнюють спускання й ще більше роздрібнюють ті струмки (Ю. Шовкопляс); А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить (Словник Б. Грінченка); Доля намагається порівну розподілити: одному - талант, іншому - заможніших батьків (В. Дрозд); Коли б, розкладаючи речі, природа Не залишала цих тіл неподільних, то вже більш нічого З решток загиблих речей не могла би вона утворити (переклад М. Зерова); Записавши всіх, шафар кожному приділив роботу (Н. Кобринська); Щоб зорієнтуватися в художніх творах, ми класифікуємо їх за родами, видами і жанрами (з журналу); Висновки експертів можна підрозділити на категоричні.. і вірогідні, або гадані (з журналу); - Хіба вони там не знають, що землю в нас люди вже між собою поділили? - ..Кажуть, що неправильно Цимбал панську землю розміряв (О. Гончар); Бригадир розмітив лист заліза (з газети).

I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось - про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ]підсил., ОСЯ́ЯТИ[ОСЯ́ТИпідсил. рідше], ОСІЯ́ТИпідсил. уроч., ОЗОРИ́ТИпоет., ОСВІНУ́ТИдіал.,РОЗ’ЯСНИ́ТИдіал.; РОЗІТНУ́ТИ, РОЗСІКТИ́ (раптово або вузькою смугою). - Недок.: осві́тлювати, осві́чувати, освітля́тирідшепросві́тлювати, опромі́нювати, просві́чувати, висві́чувати, висві́тлювати, розсві́чувати, осява́ти, ося́ювати, ударя́ти[вдаря́ти], озо́рювати, роз’ясня́ти[роз’я́снювати], розтина́ти, розсіка́ти. Чиркнув [солдат] сірником, закурив і освітив вогником обличчя Бондаренка (А. Головко); Повівши ліхтариком по палубі, я освітлив лише порожнє місце (Ю. Яновський); Синій місяць химерною грою опромінив узор на вікні (В. Сосюра); Ой, да світи, місяць,.. Ой, та просвіти ж ти Милому дорогу (пісня); Ліхтариком.. Труда висвітлила спочатку важкі черевики (І. Ле); [Путята:] ..Скрипка горить на те, щоб розсвітити темряву, а пожежа на те, щоб знівечити людське добро (Юліан Опільський); Уже не раз пожежа просвітляла Повитий таїною небосхил (Л. Первомайський); Зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах (Марко Вовчок); Парк осяяло сонце (В. Гжицький); Огонь осіяв сіни і - диво... перед Чіпкою стояла Галя! (Панас Мирний); Палай, наше вогнище, тепле і рідне..! Ти всюди нам світиш, ти всюди нам видне, Озорюєш нам ти дороги у світ! (В. Бичко); Воно [сонце] осяло й зогріло землю (В. Самійленко); Грім розлігся, залунав, Освінула блискавиця Темінь дику (М. Старицький); Збоку крізь двері світло роз’яснювало середину стодоли (Лесь Мартович); Невдовзі прожектори розітнули темряву в кількох місцях (О. Гончар); І враз каганець тьму горища розсік (І. Нехода).

ПОРУ́ШУВАТИ (лад, тишу, спокій), РОЗБИВА́ТИ, РОЗТИНА́ТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ПОРУША́ТИдіал.; ЛАМА́ТИ (лад, порядок). - Док.: пору́шити, розби́ти, розітну́ти, потриво́жити, полама́ти, злама́ти[зломи́ти]. Залягла тяжка гнітюча тиша. Тривожна тиша, яку кожен боявся порушити (І. Багряний); [В’язень-лицар:] Тут темно, тихо, глухо і самотньо!.. Хоч би кайдани, щоб дзвонили гучно, щоб тишу розбивали! (Леся Українка); Над ставом, як і кожного літнього вечора, вже розтинали тишу поодинокі поки що відлунки жаб’ячого квакання (А. Іщук); Ця весна відчутніше потривожила наманганський урівноважений спокій (І. Ле); [Захар:] Не буде добра од ваших машин! Побачите! Камінь любить спокій. Великий гріх той спокій порушати! (Я. Мамонтов); Яко мистець, появив тут автор незвичайну ясність та простоту викладу, не ламаючи їх і в моменти найвищого піднесення і досягаючи справді класичної гармонії частин (М. Рильський).

РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.

РОЗРІ́ЗУВАТИ[РОЗРІЗА́ТИ] (ріжучи, розділяти на частини, шматки), ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ[ПЕРЕРІЗА́ТИ], РОЗТИНА́ТИ, РОЗПО́РЮВАТИ, ПОРО́ТИ, РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИрозм.,РОЗБАТО́ВУВАТИрозм., РОЗПЛА́ТУВАТИ розм.; РОЗПИ́ЛЮВАТИ (пилкою); РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (різким рухом, з силою). - Док.: розрі́зати, перері́зати, розтя́ти[розітну́ти], розпоро́ти, розкрої́ти, розкра́яти, розбатува́ти, розплата́ти, розпиля́ти, розпана́хати. Юрчик заходився куховарити і, розрізуючи м’ясо, пересипав його сіллю своїх дотепів і жартів (Г. Хоткевич); Тато вийняв два щільники і розрізав їх на шматки (М. Стельмах); Дівчата.. подавали снопи на молотарку, де стояла дівчина з серпом, яка перерізувала перевесла (М. Томчаній); Ніби він розтинав дозрілий кулястий кавун (Н. Рибак); Пасєков спритно розпоров ножем бляшанку консервів, розламав хліб (Л. Первомайський); Слід максимально скоротити технологічні припуски на поковках, економічніше розкроювати листовий метал (з газети); Вони казали потім, що розкрають Лише в Тбілісі ті хліби знаменні (М. Рильський); Ідуть вони до теплиці, Вогонь розкладають; Розбатовують телицю, Стегна запікають (С. Руданський); Спиляли [хлопці] старого осокора, привезли у двір, і Тимко з Прокопчуком розпилювали його (Григорій Тютюнник).

РОЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, розділяти на частини, шматки), РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, РОЗПЛА́ТУВАТИрозм.; РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИрозм. (перев. завдаючи ран). - Док.: розруба́ти, розтя́ти[розітну́ти], розсікти, розплата́ти, розкрої́ти[розкра́яти]. Вони розбили всю постіль пополовині: перетягли шнурками перину й одну подушку й сокирою розрубали якраз пополовині (І. Нечуй-Левицький); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (М. Бажан); [Молодий хлопець (здіймаючи уламок кришталю):] Бігме, не втерплю, голову розкрою! (Леся Українка); - Чого ви в’язнете, чого вам треба? Одійдіть геть, бо ще комусь голову розкраю! (Л. Яновська).

РОЗТИНА́ТИ (робити розріз трупа з метою дослідження), АНАТОМУВА́ТИмед., ПРЕПАРУВА́ТИ мед., РОЗЧИНЯ́ТИ розм., ПОТРОШИ́ТИрозм. - Док.: розітну́ти, розтя́ти, анатомува́ти, препарува́ти, розчини́ти. Запізнимось-бо з операцією - доведеться розтинати труп.. Можливо, в череві Василя Максимовича не одна, а кілька загадок... (Ю. Шовкопляс); - Його [доктора Гальванеску] препарувала я, - спокійно відказала Сахно. - З допомогою одного славетного в тих місцях хірурга (Ю. Смолич); Приїхали; ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Т. Шевченко); Він після побоїв на вечорницях.. вмер, та й суд виїжджав, і німець його потрошив (Г. Квітка-Основ’яненко).

РОЗТИНА́ТИ (робити розріз тіла, нарива, пухлини і т. ін.), РОЗРІ́ЗУВАТИ[РОЗРІЗА́ТИрідше]. - Док.: розітну́ти, розтя́ти, розрі́зати. Заходилася Люба з своїм помічником коло тої операції. Розрізала веред, очистила од гною, промила, далі примочила, забинтували ногу - і по справі! (Олена Пчілка); Медицина вміє не тільки відрізати вам пальця, ногу чи розітнути черево, може, коли вам треба - проникнути у ваш мозок (Ю. Смолич).

РОЗТИНА́ТИ (швидким рухом розділяти повітря, воду і т. ін.), ПРОРІ́ЗУВАТИ[ПРОРІЗАТИ], РОЗРІ́ЗУВАТИ[РОЗРІЗА́ТИрідше], ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОШИВА́ТИ, РОЗСІКА́ТИрідше. - Док.: розітну́ти, розтя́ти, прорі́зати, розрі́зати, прониза́ти, проши́ти, розсікти́. Міни знов розтинають повітря, б’ють сухими ударами в землю (О. Гончар); Назустріч нам твердий вітрюга: його ж пропелер проріза (П. Тичина); Світло там простяглося від сходу, .. Корабель наш розрізує воду (Леся Українка); Мчить та пронизує [кінь] повітря, мов біла стріла (Т. Масенко); Розгойдує її [шаланду] море, кидає через хвилі, прошиває нею хвилі (Ю. Яновський); Той поїзд і справді був схожий на птицю, Яка розсікає супрутні вітри (В. Бичко).