РОЗГОРІ́ТИСЯ (почати горіти дедалі сильніше), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПЛОМЕНІ́ТИСЯрозм., РОЗОГНІ́ТИдіал.;РОЗПАЛА́ТИСЯ, РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ[РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ], РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ[РОЗПАЛАХКОТА́ТИ] (почати дуже палати, горіти яскравим полум’ям); РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ, РОЗІТЛІ́ТИСЯ[РОЗТЛІ́ТИСЯ]розм. (почати жевріти, тліти); РОЗДУ́ТИСЯ (внаслідок припливу повітря). - Недок.: розгоря́тися[розгора́тися], розпа́люватися[розпаля́тися], розже́врюватися, розтліва́тися, роздува́тися[роздима́тися]. Серед майдану вже добре розгорілось багаття (І. Нечуй-Левицький); А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко); На заході, на вишневому камені, на півнеба розкинувши заграву, розпалахкотівся огонь (С. Васильченко); Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар (І. Котляревський); Вугілля дубове добре, та поки розітлівається, то попожди (Словник Б. Грінченка).