розіткати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | розітка́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розітчі́мо, розітчі́м | |
| 2 особа | розітчи́ | розітчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розітчу́ | розітчемо́, розітче́м |
| 2 особа | розітче́ш | розітчете́ |
| 3 особа | розітче́ | розітчу́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розітка́в | розітка́ли |
| жін.р. | розітка́ла | |
| сер.р. | розітка́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розі́тканий | ||
| Безособова форма | ||
| розі́ткано | ||
| Дієприслівник | ||
| розітка́вши | ||