розірватися 1

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розірва́тися, розірва́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розірві́мося, розірві́мось, розірві́мся
2 особа розірви́ся, розірви́сь розірві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розірву́ся, розірву́сь розірвемо́ся, розірвемо́сь, розірве́мся
2 особа розірве́шся розірвете́ся, розірвете́сь
3 особа розірве́ться розірву́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розірва́вся, розірва́всь розірва́лися, розірва́лись
жін.р. розірва́лася, розірва́лась
сер.р. розірва́лося, розірва́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
розірва́вшись

Словник синонімів

ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо - з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯрідше,ЛО́ПАТИСЯрозм. - Док.: ви́бухнути, розірва́тися, рвону́тися, зірва́тися, шара́хнутирозм.Велика авіабомба вибухнула перед самим будинком суду (О. Довженко); Враз біля батареї з тріском розірвався снаряд (П. Панч); З противним крекотом рвалися міни (І. Ле); Тут і міни, і снаряди лежать у землі, що не зірвалися (З. Мороз); - А тут ще бомба поблизу шарахнула (О. Гончар).
ВИБУХА́ТИ (розлітатися на частини від вибуху), РОЗРИВА́ТИСЯ. - Док.: ви́бухнути, розірва́тися. Почали рватися боєприпаси, потім вибухнув перший танк (В. Кучер); В повітрі з’являлися не то білі кружечки, не то маленькі пухирі, які росли, росли, розривалися беззвучно (М. Томчаній).
ЛУНА́ТИ (про звуки - поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИпоет.,ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́[ЙТИ́], ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]підсил.,РОЗРИВА́ТИСЯпідсил.,РОЗТИНА́ТИСЯпідсил.,ВИРИВА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ[ПІДНІМА́ТИСЯ] (перев. зі сл. голос, гомін, спів і т. ін.); РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯтільки 3 ос. (миттю розноситися), ЛІТА́ТИ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ[РОЗІХО́ДИТИСЯрідко], РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗДАВА́ТИСЯрідше,РОЗПОЛО́НЮВАТИСЯрідше (в різні боки); РОКОТА́ТИ[РОКОТІ́ТИрідко] (про рокітливі звуки); ПРОРІ́ЗУВАТИ, ПРОРІЗА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОТИНА́ТИ (несподівано різко лунати, порушуючи тишу); ПРОРИВА́ТИСЯ (долаючи шумовий бар’єр, ставати чутним);ПРОБІГА́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (раптово виникаючи, поширюватися); РОЗЛУ́НЮВАТИ (поширюватися луною); ПА́ДАТИрозм. (перев. про різкі, уривчасті звуки). - Док.: пролуна́ти, поли́нути, полеті́ти, поли́тися, понести́ся, піднести́ся, потекти́, піти́, поплисти́, попливти́, уда́рити[вда́рити], розірва́тися, розітну́тися, ви́рватися, підійня́тися[підня́тися], рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розійти́ся, розлягти́ся, розстели́тися, розкоти́тися, розда́тися, розполони́тися, прорі́зати, прониза́ти, протну́ти, протя́ти, проляща́ти, прорва́тися, пробі́гти, прокоти́тися, упа́сти[впа́сти]. Пісня лунала широко і бурхливо, якмолода повінь (О. Гуреїв); Лине пісня в гаю солов’їна (В. Сосюра); Летів - розлягався той [батьків] вигук аж у край на Ланове, на Ставище (Є. Кротевич); Не хотілося їй зараз нічого, крім одного, - щоб пісня не кінчалась ніколи, щоб лилася й лилася отак, як вічна молодість, як її невгасиме перше кохання... (О. Гончар); Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу й там десь ніби губились (О. Кобилянська); За місто, за села, за труд стариків Весільний, веселий підноситься спів (П. Усенко); І пісня текла, мов дзюрчання ключа (В. Бичко); Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Яновський); Мелодія пливла над сонними дахами, і дивно було чути її цієї темної ночі (О. Донченко); Хвильки звуків пливуть у дзвінкій тиші долини (С. Чорнобривець); Пісня розлягається. Всі люди збираються в одну купу і зазирають за кон, звідкіля плине пісня (І. Карпенко-Карий); От вдаряє акорд.., зразу стає спокійно і затишно (Ю. Смолич); За плечима у юрми билось і розривалось голосіння Маланки та плач жіночий (М. Коцюбинський); З того часу двічі на день над глибокою балкою розтинався голосний шкільний дзвоник (В. Кучер); З самого глибу душі виривається пісня і так любо ллється, так виливається поволі (Панас Мирний); І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський); Нестямний крик пронісся над пасікою і помчався у ліс (Панас Мирний); Долинами пісня літає (Ю. Яновський); А з дверей троїцької церкви.. розтікався прекрасний християнський спів (М. Стельмах); То не срібний дзвоник дзвонить, то її [Галі] голос розходиться по двору (Панас Мирний); Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого, то спільно лунають (Леся Українка); Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (С. Васильченко); О шостій годині, з першими вибухами в скелях, що гучною луною розкочувались по околицях, він ішов до котлована (Г. Коцюба); Щось важке упало, стукнуло - роздалася луна навкруги... (Панас Мирний); Пісня лине від серця .. Мов весняна ріка, розполонилися голоси (К. Гордієнко); На млинах вода шумить, стогне, рокоче... (Панас Мирний); Глядів [Борис] на бистро пливучу чисту воду, що стиха рокотіла, б’ючись об каміння (І. Франко); Час од часу тишу ночі прорізував хрускіт крижин, що ламалися на залізних хребтах передмостових "сторожів" (А. Шиян); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (С. Васильченко); Ніч протинають залпи, крики... (В. Сосюра); Чистий дівочий сопрано, мов золотою ниткою, прорізав оксамитно чорну тишу (Дніпрова Чайка); Раптом крізь шум заводу проривається зойк (І. Микитенко); Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (В. Бабляк); Наче й тихі стояли дуби та клени і ясени, а все ж над лісом прокочувався таємничий, лякаючий шепіт (А. Шиян); Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С. Олійник); З туману, як з хмари, плив голос і падав між люди (М. Коцюбинський); Дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). - Пор. доно́ситися.
ПРИПИНИ́ТИСЯ (перестати відбуватися, здійснюватися, часто тимчасово), ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, ПЕРЕРВА́ТИСЯ, СТА́ТИ, ОБІРВА́ТИСЯ, УГА́СНУТИ[ВГА́СНУТИ], УЩУ́ХНУТИ[ВЩУ́ХНУТИ], ЗАВМЕ́РТИ, КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАПИНИ́ТИСЯдіал.;ПОРВА́ТИСЯ, РОЗІРВА́ТИСЯрідше,РОЗКЛЕ́ЇТИСЯрозм. (про дружні, інтимні або сімейні стосунки); ПРОЙТИ́ (про хворобу). - Недок.: припиня́тися, перепиня́тися, перерива́тися, става́ти, обрива́тися, тамува́тися, угаса́ти[вгаса́ти], ущуха́ти[вщуха́ти], завмира́ти, кінча́тися, скінча́тисярідшезапиня́тися, порива́тисярідкорозрива́тися, розкле́юватисярідкопрохо́дити. Хоч російська армія залишила місто, а вулицями нестримним потоком вливалися французи, - бій не припинявся (П. Кочура); Такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись (Леся Українка); В кімнаті запала тиша, це була одна з тих хвилин, коли співбесідникам здається, ніби розмова і не переривалася (В. Собко); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала.. Робота стала (Панас Мирний); Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Д. Ткач); Між сватами не вгасає суперечка (В. Кучер); В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухала круглу добу (О. Гончар); - На селі тепер стало неможливо жити.. Завмирає всяке товариське життя (Ірина Вільде); В нас робота у вісім годин кінчається (Григорій Тютюнник); "Чи вони сплять, чи що? Але і досі не виходять, а там і вечір, а там і піст скінчається" (Г. Квітка-Основ’яненко); Торг книжками через війну запинився, як і всюди це буває (Панас Мирний); - Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин.. - Та зносини не порвалися (М. Коцюбинський); Як виявилось згодом, він був на десяток років старіший за неї, мав перед тим дружину, але щось там розклеїлося (П. Загребельний); Ти просив писати про малих, так от: у Оксани екзема пройшла, у Дори проходить, а в Микося щось іще не гоїться (Леся Українка). - Пор. 1. переста́ти.
УРИВА́ТИСЯ[ВРИВА́ТИСЯ] (від різкого руху, ривка або під дією ваги розділятися навпіл, на частини), РОЗРИВА́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ, ОБРИВА́ТИСЯ, ЛО́ПАТИ, ЛО́ПАТИСЯ (про туго натягнені струни, мотузок і т. ін.). - Док.: урва́тися, увірва́тися[ввірва́тися], розірва́тися, перерва́тися, обірва́тися, ло́пнути. Не раз.. у Катрі й нитка урветься (А. Головко); Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст (І. Нечуй-Левицький); [Люцілла:] Шнурочок певне перервався... (Леся Українка); Коли це раптом обірвався сталевий трос (А. Шиян); Тонкий мотузок натягнувся - здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (М. Трублаїні).

Словник фразеологізмів

хоч [на́дво́є] розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. [Килина:] Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька).

2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).

хоч [на́дво́є] розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. [Килина:] Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька).

2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).

як не розірва́тися. 1. Дуже голосно кричати, співати і т. ін. Дуже закумкали жаби в болоті, засвистали черепахи у сазі, а солов’ї — як не розірвуться (Панас Мирний).

2. зі сл. крича́ти, співа́ти і т. ін. Дуже голосно. Курка в курнику кричить як не розірветься: мабуть, яйце знесла (З усн. мови). як не порозрива́ються (про всіх або багатьох). За сонцем усе живло прокинулось. Там коники кричали та сюрчали, як не порозриваються; там перепели хававкали (Панас Мирний).