-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розірва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розірві́мо, розірві́м
2 особа розірви́ розірві́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розірву́ розірвемо́, розірве́м
2 особа розірве́ш розірвете́
3 особа розірве́ розірву́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розірва́в розірва́ли
жін.р. розірва́ла
сер.р. розірва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розі́рваний
Безособова форма
розі́рвано
Дієприслівник
розірва́вши

Словник синонімів

I. ПОРИВА́ТИ (припиняти стосунки, зв’язки з кимсь, чимсь), ПОРУ́ШУВАТИ[ПОРУША́ТИ], РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯвід кого-чого. - Док.: порва́ти, пору́шити, розірва́ти, відверну́тися. З дитбудинком вона не поривала зв’язків і тепер. І ніколи не пориватиме, як не поривають ніколи з своїм дитинством (В. Козаченко); Дружби нашої святої єдність нездоланну не порушити нікому ні тепер, ні потім (І. Гончаренко); Ми не можемо і не повинні розривати з своїм великим минулим (М. Рильський); Семен Яремченко народився в Григорівці і з цим селом ніколи не рвав своїх зв’язків (Д. Бедзик); [Матрона:] Чи така я вже послідня, чи заповітрена, щоби ви мусили від мене відвертатися? (І. Франко).
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини - пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ[ВРАЖА́ТИ], РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ[ПІДРІЗА́ТИ]розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИрозм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ] (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка);ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ’Ю́ШУВАТИрозм. (до крові). - Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нитирозм.ура́зи́ти[вра́зи́ти], розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати[врі́зати], розтя́ти[розітну́ти], розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити[підстре́лити], підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти[вшкрябну́ти]розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз’ю́шити, розчерепи́тирозм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев’язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); - Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло - захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся [Тимко].., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); - Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, - і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); - Хто поранив? - запитав інженер Данилко в трубку. - А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); - Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз’юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); - Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). - Пор. ушко́джувати.
РВА́ТИ (порушуючи цілісність чогось, різким рухом розділяти його на частини), РОЗРИВА́ТИ, РОЗДИРА́ТИ, ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ], РОЗПАНА́ХУВАТИрозм., ПАНА́ХАТИрозм.; ШМАТУВА́ТИ, РОЗШМАТО́ВУВАТИ, ШМАТКУВА́ТИрозм., ШАБАТУВА́ТИдіал. (на шматки); РОЗША́РПУВАТИ, ША́РПАТИ (різко смикаючи); ОБРИВА́ТИ (сильно натягуючи, шарпаючи); РОЗТЕ́РЗУВАТИ (із силою розділяючи на шматки). - Док.: порва́ти, розірва́ти, розде́рти, розідра́ти, поде́рти[подра́ти], розпана́хати, пошматува́ти, розшматува́ти, пошматкува́ти, розша́рпати, обірва́ти, розтерза́ти. Вона поралась, рвала корж і кидала галушки в юшку (І. Нечуй-Левицький); З’явився Шовкун і, опустившись перед Сіверцевим на одне коліно, став швидко розривати бинт (О. Гончар); Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Т. Шевченко); Як везли, вона все дерла Подарунки царські (П. Куліш); [Роман:] Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав (І. Карпенко-Карий); Тільки й роботи буде в нього, що роздратовано шматувати папір (Ю. Шовкопляс); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (І. Нечуй-Левицький); І кинувся [лев] межи стадо, Телицю вбиває; Пазурями шабатує, Шкуру іздирає (С. Руданський); Всі злетілись, наче галич, наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка); Злі вітрюгани шарпають, рвуть цупке обмерзле гілля (І. Цюпа); - В мене коні через клятих ґедзів упряж обривають (М. Стельмах).

Словник фразеологізмів

розрива́ти / розірва́ти за́шморг який і без додатка. Долати труднощі; прориватися з ворожого оточення, з полону і т. ін. Сам хід подій підказував: треба діяти рішуче і негайно, аби розірвати отой зашморг, поки він ще не такий тугий. Але що саме треба робити? Як перехитрити гітлерівців? (І. Головченко та О. Мусієнко).

розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. — Гляди [чоловіче], щоб ти поділив його [гостинець] на частини, щоб кожному — достало — коли ж гаразд не поділиш — то тут тобі й амінь! Таки тут тебе і розірвемо на манюсінькі кусочки (Панас Мирний).

розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. — Гляди [чоловіче], щоб ти поділив його [гостинець] на частини, щоб кожному — достало — коли ж гаразд не поділиш — то тут тобі й амінь! Таки тут тебе і розірвемо на манюсінькі кусочки (Панас Мирний).

хоч [на́дво́є] розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. [Килина:] Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька).

2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).