розімчати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | розімча́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розімчі́мо, розімчі́м | |
| 2 особа | розімчи́ | розімчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розімчу́ | розімчимо́, розімчи́м |
| 2 особа | розімчи́ш | розімчите́ |
| 3 особа | розімчи́ть | розімча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розімча́в | розімча́ли |
| жін.р. | розімча́ла | |
| сер.р. | розімча́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розімча́вши | ||