розікласти 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | розікла́сти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкладі́мо, розкладі́м | |
| 2 особа | розклади́ | розкладі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкладу́ | розкладемо́, розкладе́м |
| 2 особа | розкладе́ш | розкладете́ |
| 3 особа | розкладе́ | розкладу́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розікла́в | розікла́ли |
| жін.р. | розікла́ла | |
| сер.р. | розікла́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розікла́вши | ||