-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив розізли́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   розізлі́мо, розізлі́м
2 особа розізли́ розізлі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа розізлю́ розізлимо́, розізли́м
2 особа розізли́ш розізлите́
3 особа розізли́ть розізля́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. розізли́в розізли́ли
жін.р. розізли́ла
сер.р. розізли́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
розі́злений
Безособова форма
розі́злено
Дієприслівник
розізли́вши

Словник синонімів

СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. - Док.: розсе́рдити, осе́рдитирідшерозгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити[вгніви́ти]рідшерозізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема(От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів’я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); [Одарка:] Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). - Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.