ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИрозм.,ДРА́ТИрозм.,СКОРО́ДИТИрозм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини - перев. на шкірі). - Док.: подря́пати, дряпну́ти, дряпону́типідсил.удряпну́ти[вдряпну́ти], пошкря́бати, шкрябну́ти, дерну́ти, поскоро́дити, роздря́пати, розде́рти[розідра́ти], обде́рти[обідра́ти]. Андрій дряпає гвіздком якісь лінії - вони йдуть вздовж і впоперек і мають показати план заводських будівель (Ю. Яновський); Заходився [Мамай] тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (О. Ільченко); - Не дряпайся, кицько, - відхиляє голову управитель (М. Стельмах); - І що воно в горлі тому? - каже було [матуся]. - Неначе там лапою дере собака яка (А. Тесленко); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок); Степовий будяк роздряпував литки (М. Бажан); Кайдани знову вп’ялися в тіло гострими цвяхами, роздирають шкіру (А. Хижняк); Нога сковзнула по гранчастій брилі, і Галина, не втримавшись на підвіконні, до крові обдерла руку (М. Зарудний). - Пор. обдря́пувати.

МУ́ЧИТИкого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИкому, кого;КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ, РОЗПИНА́ТИ (завдавати комусь тяжких фізичних або моральних страждань); КАРА́ТИ (завдавати мук, тортур); ТЕРЗА́ТИ, РОЗТЕ́РЗУВАТИ, РОЗША́РПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, КРА́ЯТИ, РОЗКРА́ЮВАТИ, РІ́ЗАТИ, СУШИ́ТИ, КРУШИ́ТИ, ГАЙНУВА́ТИдіал. (завдавати сильних моральних страждань); ДОКУЧА́ТИ, ГРИ́ЗТИрозм.,ЗГРИЗА́ТИрозм.,Ї́СТИрозм.,ЖЕ́РТИрозм.,ПОЇДА́ТИрозм.,ПРОЇДА́ТИрозм.,МАРУ́ДИТИрозм. (завдавати смутку, не давати спокою - про думки, почуття тощо); ПЕКТИ́, ПАЛИ́ТИ, СПА́ЛЮВАТИ (дуже хвилювати - про певні відчуття, переживання); МОРИ́ТИ, ЗМО́РЮВАТИ (доводити до виснаження, знемоги); МУ́ЛЯТИ[МУ́ЛИТИ]розм. (не давати спокою); ТИРА́НИТИ, ТИРАНІЗУВА́ТИ (зумисне завдавати моральних мук комусь). - Док.: заму́чити, зму́чити, закатува́ти, замордува́ти, поні́вечити, розіпну́ти, покара́ти, розтерза́ти, розша́рпати, розде́рти[розідра́ти], розкра́яти, ізсуши́ти, доку́чити, згри́зти, з’ї́сти, спекти́, спали́ти, змори́ти. Хлопчика мучили, та він не сказав ні слова (О. Донченко); Болить і йому кривда, що її чинить над посполитими шляхта (П. Панч); Катувала [мати], мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Т. Шевченко); - Синочку мій, голубчику мій! Дивися, що з мене зробив твій батько. Бив мене, нівечив мене, за коси волочив, за горло давив (Панас Мирний); [Єпископ:] І се за те нас мучать, розпинають, що ми не хочем ідолам служити (Леся Українка); Дід знав, де в князя боляче, і карав князя словами гірше, ніж князь дошкуляв козакам муками (І. Нечуй-Левицький); - Ми з Герном написали листа в Орськ майору Мєшкову, просили допомогти Шевченкові, а той товстошкірий бовдур, той бурбон нічого не второпав і почав його терзати муштрою. Зовсім замучив бідолаху (З. Тулуб); - Нехай мене засміють, розіпнуть, розтерзають - я ніколи не перестану тебе любити (Г. Квітка-Основ’яненко); - Скрізь, де я не піду, де не поїду, скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Марко Вовчок); Скільки турбот роздирає людину, що пристрастям лютим Вся віддалася?! (М. Зеров); Суперечні думки різали Денисову душу (Д. Бедзик); - Не суши мене..; скажи мені щиру правду, чи слати до тебе старостів, чи ні? (І. Нечуй-Левицький); Не діло мене крушило, атуга насердна... (Ганна Барвінок); І не було того дня, щоб не лаяли, не гайнувалиСолохи (Панас Мирний); Живеться мені тут дуже добре, тільки трохи сумління докучає, бо нічого не роблю (М. Коцюбинський); Гризе мене одна думка: треба оддавати Ганнусю, як тільки люде знайдуться (Ганна Барвінок); Всім душу згризала аматорська слава, Про п’єси розмови велись без кінця (Л. Первомайський); Журба Юрка їла годинами (П. Козланюк); Але яка гризота поїдає її? Може, когось любить, а він не квапиться до неї? (М. Стельмах); Якась.. туга проїдала йому душу в сю хвилину (Г. Хоткевич); Видно, що його то ганяло: або ж горілка марудила, або розмова про давнє не давала спокою (Панас Мирний); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Б. Грінченко); - Заперли мене не в хату, а в саж.. Згагою морять (Панас Мирний); Сни страшні всю ніч його томили (І. Франко); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (В. Собко); Заговорили [опришки] про Дідушка, як він дійшов багатства, як швидко навчився панувати, як тиранив жінку і знущався з наймитів (В. Гжицький).

РВА́ТИ (порушуючи цілісність чогось, різким рухом розділяти його на частини), РОЗРИВА́ТИ, РОЗДИРА́ТИ, ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ], РОЗПАНА́ХУВАТИрозм., ПАНА́ХАТИрозм.; ШМАТУВА́ТИ, РОЗШМАТО́ВУВАТИ, ШМАТКУВА́ТИрозм., ШАБАТУВА́ТИдіал. (на шматки); РОЗША́РПУВАТИ, ША́РПАТИ (різко смикаючи); ОБРИВА́ТИ (сильно натягуючи, шарпаючи); РОЗТЕ́РЗУВАТИ (із силою розділяючи на шматки). - Док.: порва́ти, розірва́ти, розде́рти, розідра́ти, поде́рти[подра́ти], розпана́хати, пошматува́ти, розшматува́ти, пошматкува́ти, розша́рпати, обірва́ти, розтерза́ти. Вона поралась, рвала корж і кидала галушки в юшку (І. Нечуй-Левицький); З’явився Шовкун і, опустившись перед Сіверцевим на одне коліно, став швидко розривати бинт (О. Гончар); Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Т. Шевченко); Як везли, вона все дерла Подарунки царські (П. Куліш); [Роман:] Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав (І. Карпенко-Карий); Тільки й роботи буде в нього, що роздратовано шматувати папір (Ю. Шовкопляс); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (І. Нечуй-Левицький); І кинувся [лев] межи стадо, Телицю вбиває; Пазурями шабатує, Шкуру іздирає (С. Руданський); Всі злетілись, наче галич, наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка); Злі вітрюгани шарпають, рвуть цупке обмерзле гілля (І. Цюпа); - В мене коні через клятих ґедзів упряж обривають (М. Стельмах).