розєднувати 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив роз’є́днувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   роз’є́днуймо
2 особа роз’є́днуй роз’є́днуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа роз’є́днуватиму роз’є́днуватимемо, роз’є́днуватимем
2 особа роз’є́днуватимеш роз’є́днуватимете
3 особа роз’є́днуватиме роз’є́днуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа роз’є́дную роз’є́днуємо, роз’є́днуєм
2 особа роз’є́днуєш роз’є́днуєте
3 особа роз’є́днує роз’є́днують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
роз’є́днуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. роз’є́днував роз’є́днували
жін. р. роз’є́днувала
сер. р. роз’є́днувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
роз’є́днуваний
Безособова форма
роз’є́днувано
Дієприслівник
роз’є́днувавши

Словник синонімів

ВІДДІЛЯ́ТИщо від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИкого, що,ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИкого, що,РОЗМЕЖО́ВУВАТИщо,РОЗ’Є́ДНУВАТИкого. - Док.: відділи́ти, розділи́ти, відмежува́ти, відгороди́ти, відокре́мити, розмежува́ти, роз’єдна́ти. Він ступає на крихітну затінену вербами гребельку, що відділяє ставок від струмка (М. Стельмах); Відділювала [межа] старий ліс від молодника (Лесь Мартович); Маленька річка Пилявка.. розділяла обидва ворожі табори (І. Нечуй-Левицький); Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (І. Ле); Видно.. мур, який відгороджує садок од "чорного" подвір’я (О. Донченко); Від залу його відокремлювала низька огорожа (З. Тулуб); Нас ділить море неозоре, ..та через гори, через море Летить єдиний клич: за мир! (М. Рильський); У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний); Карпати перестали роз’єднувати єдинокровних синів України (з газети).
РОЗ’Є́ДНУВАТИ (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з’єднане), РОЗДІЛЯ́ТИ[РОЗДІ́ЛЮВАТИрідко], ПОДІЛЯ́ТИ, ДІЛИ́ТИ, РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ (щось скріплене); РОЗПАРО́ВУВАТИ (пару когось, чогось); РОЗКЛЕ́ПУВАТИ (щось склепане);РОЗПА́ЮВАТИ (щось спаяне);РІЗНИТИ (викликаючи ворожнечу, чвари між кимсь). - Док.: роз’єдна́ти, розділи́ти, поділи́ти, розкріпи́ти, розпарува́ти, розклепа́ти, розпая́ти, порізни́ти. - Громадяни, ваш час вичерпався. Роз’єдную, - почувся байдужий голос телефоністки (В. Собко); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ’яненко); Відступали старовинним Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку, поділяючи її надвоє (О. Гончар); - Ми з їм з одного села, з одного кутка, сусіди навіть... Тільки ліса й ділить наші дворища (М. Коцюбинський); Касирші чи не хотілося розпаровувати місця, чи й справді не вірилось, щоб такий славний хлопець прийшов у кіно один (О. Гончар); Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забути своїх, навчало держатися купи (Панас Мирний).

Словник антонімів

ОБ’ЄДНУВАТИ РОЗ’ЄДНУВАТИ
З’єднувати в єдине ціле, робити єдиним, зливати, зводити до купи, згруповувати. Ділячи на частини, відокремлювати, розчленовувати, роз’єднувати, роздроблювати.
Об’єднувати ~  роз’єднувати дітей, зусилля кого-н., людей, майно кого-н., молодь, народи, сили кого-н.; для покращення навчальної роботи, щоб добре працювати, щоб зразково вчитися, для спільної праці; безапеляційно, без труднощів, з труднощами, відразу, впевнено, знову, зразу, несподівано, офіційно, повністю, рішуче, таємно, уважно, швидко. Бажати, мати мету, намагатися, рішити, хотіти об’єднувати в що-н. ~  розділяти що-н.
Сказав батько синам: "Якщо з’єднаєтеся і так будете жити, ніхто не роз’єднає вас" (Народна казка).
Об’єднавчий ~розділяючий, об’єднаний ~розділений, об’єднання ~розділяння, об’єднуватися ~розділятися; згуртовувати ~роз’єднувати