розєднати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | роз’єдна́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | роз’єдна́ймо | |
| 2 особа | роз’єдна́й | роз’єдна́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | роз’єдна́ю | роз’єдна́ємо, роз’єдна́єм |
| 2 особа | роз’єдна́єш | роз’єдна́єте |
| 3 особа | роз’єдна́є | роз’єдна́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | роз’єдна́в | роз’єдна́ли |
| жін.р. | роз’єдна́ла | |
| сер.р. | роз’єдна́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| роз’є́днаний | ||
| Безособова форма | ||
| роз’є́днано | ||
| Дієприслівник | ||
| роз’єдна́вши | ||