ОКРЕ́МИЙ (який не є частиною чого-небудь цілого), САМОСТІ́ЙНИЙ, ПООДИНО́КИЙ, ОКРЕ́МІШНІЙ, ПОРІ́ЗНЕНИЙ, НЕЗВ’Я́ЗАНИЙ, РОЗ’Є́ДНАНИЙ, ОСІ́БНИЙрідко,ОКРІ́МНИЙ[ОКРО́МНИЙ]діал.Київська держава в XІІ віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан); Був Галайда, як і завжди, за самостійну Україну (В. Сосюра); Поодинокі виступи [селян] були легко придушені місцевою поліцією (М. Стельмах); Каносса [замок].. становила собою мовби окремішній самодостатній світ (П. Загребельний); Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Леся Українка); В якійсь чудній мішанині неслись перед ним обривки гадок, незв’язані, роз’єднані (Г. Хоткевич); Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано (Леся Українка); У національних, у політичних, соціальних, літературних інтересах галичани розійшлися з поляками.. На всі ці інтереси вони мають свої окрімні права й інституції (М. Драгоманов).

ОКРЕ́МИЙ (один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох), ПООДИНО́КИЙ, ДЕ́ЯКИЙ, ОДИНО́КИЙ, ОДИНИ́ЧНИЙ, РОЗ’Є́ДНАНИЙрідше,НА́РІЗНИЙрідко, ПОРІ́ЗНЕНИЙрідко.От вони тут, чути їх голоси й окремі слова (Г. Хоткевич); З двору.. залітали, наче заблукавши, поодинокі сніжинки (О. Гуреїв); З села доносилися одинокі викрики жінок (Панас Мирний); Фруктові дерева різних сортів та ягідні кущі представлені були в садку не сортовими масивами, а лише одиничними сортовими екземплярами (Ю. Смолич); За ним.. полетіли драгуни, а на майдані залишились роз’єднані люди (М. Стельмах); Серед нарізних покликів молдуван співучий голос пана писаря бере гору над затихаючою бурею (М. Коцюбинський); Чутно.. несміливий голос, що співає уривчасто, спиняючись, немов пригадуючи порізнені слова і мелодію пісні (Леся Українка).