РОЗПУСКА́ТИ (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), РОЗБЕ́ЩУВАТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПСУВА́ТИ, РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИрозм., РОЗТЛІВА́ТИрозм. - Док.: розпусти́ти, розбе́стити, розкла́сти, зіпсува́ти, розпаску́дити, непутитирозм.розтли́ти. - Бог нас покарає, що ми так дитину розпустили! (Марко Вовчок); - До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян); - Ти навіть не уявляєш собі, як цей сотник у твоєму ж воєводстві розкладає людей (І. Ле); - Розпестила її доярка Ївга, - докірливо зітхає Леонтій. - Геть розпаскудила (І. Волошин); Багато нашого брата горілка непутить (Словник Б. Грінченка).