розбунтований 1 значення

-1-
дієприкметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний розбунто́ваний розбунто́вана розбунто́ване розбунто́вані
родовий розбунто́ваного розбунто́ваної розбунто́ваного розбунто́ваних
давальний розбунто́ваному розбунто́ваній розбунто́ваному розбунто́ваним
знахідний розбунто́ваний, розбунто́ваного розбунто́вану розбунто́ване розбунто́вані, розбунто́ваних
орудний розбунто́ваним розбунто́ваною розбунто́ваним розбунто́ваними
місцевий на/у розбунто́ваному, розбунто́ванім на/у розбунто́ваній на/у розбунто́ваному, розбунто́ванім на/у розбунто́ваних