розбунтований 1 значення
-1-
дієприкметник
[рідко]
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розбунто́ваний | розбунто́вана | розбунто́ване | розбунто́вані |
| родовий | розбунто́ваного | розбунто́ваної | розбунто́ваного | розбунто́ваних |
| давальний | розбунто́ваному | розбунто́ваній | розбунто́ваному | розбунто́ваним |
| знахідний | розбунто́ваний, розбунто́ваного | розбунто́вану | розбунто́ване | розбунто́вані, розбунто́ваних |
| орудний | розбунто́ваним | розбунто́ваною | розбунто́ваним | розбунто́ваними |
| місцевий | на/у розбунто́ваному, розбунто́ванім | на/у розбунто́ваній | на/у розбунто́ваному, розбунто́ванім | на/у розбунто́ваних |