розбундючитися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | розбундю́читися, розбундю́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розбундю́чмося, розбундю́чмось | |
| 2 особа | розбундю́чся | розбундю́чтеся, розбундю́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розбундю́чуся, розбундю́чусь | розбундю́чимося, розбундю́чимось, розбундю́чимся |
| 2 особа | розбундю́чишся | розбундю́читеся, розбундю́читесь |
| 3 особа | розбундю́читься | розбундю́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розбундю́чився, розбундю́чивсь | розбундю́чилися, розбундю́чились |
| жін.р. | розбундю́чилася, розбундю́чилась | |
| сер.р. | розбундю́чилося, розбундю́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розбундю́чившись | ||